sergazinaaidana
30.12.2021 02:55

Написать сочинение на тему: хлестаков и хлестаковщина.,побыстрее,напишите только

Нажмите на рекламу ниже и сразу увидите ответ
Популярные вопросы:
Ответ:
Юлия34567
04.05.2021 07:13
Только пересказ)

Читаючи твори А. де Сент-Екзюпері, гостріше відчуваєш красу світу й силу людського потягу до братерства. Письменник і пілот загинув за три тижні до визволення рідної Франції (1944) - він не повернувся на базу з бойового завдання, але його книги продовжують допомагати нам краще розуміти себе й навколишній світ. 
      Філософська казка "Маленький принц" була написана Екзюпері незадовго до загибелі. Мудрість її натяків не завжди можна передати формулами й словами. Півтони і відтінки алегоричних образів такі ж ніжні, як і витончені малюнки, якими автор ілюстрував свій твір. 
      Маленький принц - головний персонаж казки - показаний нам у подорожі, у русі, у пошуку, хоч він і розуміє, що час від часу треба зупинятися й оглядатися назад і навкруги: якщо йти прямо перед собою, куди очі дивляться, то далеко не зайдеш. На різних планетах він зустрічається з їх дорослими мешканцями, які за цифрами доходів, честолюбством, жадібністю забули про своє людське покликання. 
      На Землі Маленький принц потрапляє в сад із безліччю троянд. У цю важку для малюка хвилину, коли він відчуває зворушення від думки, що троянда обманювала його, кажучи про свою неповторність, з'являється Лис. Він говорить про бездонність людського серця, вчить істинному розумінню любові, яка гине у метушні життя. Ніколи поговорити щиро, зазирнути усередину самого себе, замислитися про сенс життя. Щоб мати друзів, треба дарувати їм усю душу, віддавати найдорожче - свій час: "Твоя Троянда така дорога тобі через те, що ти віддавав їй стільки часу". І Принц розуміє: його Троянда - єдина у світі, тому що він її "приручив". Кожне почуття, у тому числі й кохання, треба заслужити невпинною душевною працею. "Добре бачить тільки серце. Найголовнішого очам не видно". Треба вміти бути відданим у дружбі і коханні, не можна пасивно ставитися до зла, бо кожен відповідає не тільки за власну долю. 
      Вбираючи моральні уроки невеличкого, але такого ємного за своїм змістом твору, можна погодитися з думкою О. Прасолова, російського поета: "Сент-Екзюпері написав про Маленького принца незадовго до свого кінця… мабуть, людські душі (окремі, деякі) завжди видають свій останній лебедино-чистий, прощальний крик…". Ця казка - своєрідний заповіт мудрої людини нам, що залишилися на цій неідеальній планеті. Та і чи казка це? Пригадаємо пустелю, в якій льотчик, що зазнав аварії, зустрічає Маленького принца. У будь-якій екстремальній ситуації перед людиною, буває, проходить усе її життя. Пригадується хороше, але частіше - те, де і коли ти виявив боягузтво, нечестність, непорядність. Людина "раптом" прозріває й усвідомлює щось таке, що недооцінювала або на що не звертала уваги протягом усього життя, і тому з його вуст у ці моменти істини й прозріння виривається мольба: "Господи! Відведи лихо, і я стану краще, більш благородним і великодушним!" 
      Мабуть, в образі Маленького принца до оповідача прийшло його безгрішне дитинство ("Але ти невинний і прибув із зірки",- говорить автор, звертаючись до Маленького принца), його чиста, незаплямована совість. Так маленький герой допоміг льотчику гостріше й уважніше подивитися на життя, на своє місце в ньому і по-новому все це оцінити. Оповідач повертається до товаришів зовсім іншою людиною: він зрозумів, як треба дружити, що треба цінувати й чого побоюватися, тобто він став мудрішим і менш легковажним. Маленький принц навчив його ЖИТИ. Саме в пустелі, удалині від суєти, яка цілком поглинає нас і наші душі, там, де на самоті пророки і пустельники спізнавали великі істини, льотчик, теж на самоті наблизився до розуміння сенсу життя. Але пустеля - це ще й символ самотності людини: "З людьми теж одиноко…".       Ч
арівна, сумна притча, "загримована під казку" (О. Панфілов)! Моральні й філософські проблеми розкриваються в ній за до витончених афоризмів, які потім супроводжують нас у нашому житті, правлячи за моральні орієнтири: "себе судити набагато важче, ніж інших. Якщо ти зумієш правильно судити себе, ти насправді мудрий", "Пихаті люди є глухими до всього, крім похвали", "Але очі не бачать. Треба шукати серцем". 
      Цей твір примушує й нас по-іншому подивитися на навколишній світ і людей. Кожен із новонароджених уявляється таким же загадковим і таємничим малюком, як той, що явився на планету Земля з власної крихітної планети. Ці Маленькі принци явилися, щоб пізнати наш світ, стати більш розумними, досвідченими, навчитися шукати й бачити серцем. У кожного з них будуть свої турботи, кожен буде відповідати за когось, за щось і усвідомить свій обов'язок глибоко - так, як відчув Маленький принц Антуана де Сент-Екзюпері свій обов'язок перед єдиною й неповторною трояндою. І нехай їх завжди супроводжує перемога над страшними баобабами!
0,0(0 оценок)
Ответ:
missapikova
20.03.2022 10:31

В дачном поселке на Рублевском шоссе живут трое друзей - Ангелина, Алена и Вик. Ангелина сирота, живущая с бабушкой и сестрой в старом, почерневшем от старости доме. Алена из семьи "новых русских", ученица элитной гимназии. Вик - сын охранника в усадьбе Алениной семьи. Они очень разные, мысли и мечты у них разные. Ангелина очень устала от бедности и хочет вырваться в красивую жизнь. Начать она решает с поступления в элитную гимназию, но перед ней стоят финансовые проблемы. Вик мечтает творить, его манят замки и храмы, камни древности. Пока он мастерит макеты церквей и замков из гипса или пластилина, его отец прочит сыну "прибыльную" карьеру охранника. С Аленой все сложнее. При общем достатке она ощущает пустоту вокруг себя. Ей хочется людям, делать добрые дела, быть нужной, а ей даже поработать на участке не дает садовник.

Главной сюжетной линией становится случайное знакомство Алены с соседкой - бывшим преподавателем МГУ Лидией Матвеевной Кабановой. Свалившаяся как снег на голову одинокой старушке девочка жаждала не только знакомства, но общения и готова была во всем. Л.М. уже привыкла и смирилась с одиночеством (дочь жила и работала в городе). У нее и в мыслях не было дружить с подростком. Но у них нашлось много общих тем, молодость и настойчивость взяли свое. Л.М. и Алена подружились и делились самыми сокровенными тайнами. Старушка рассказала о первой любви и дочери, на которую у нее в молодости не было времени. Алена поведала про вымышленную страну, куда она "сбегала" когда обстановка в доме накалялась. Но еще Алена узнала, что Кабанова больна, жить ей осталось недолго. Дом и участок она завещала дочери, а та привезла матери инвалидную коляску - дав возможность выйти за пределы дома. В одну из прогулок Л.М. показала Алене сад своего детства и предложила высадить молодые яблоньки из него на берегу реки. Девочка старалась, как могла, ведь ей приходилось держать в секрете дружбу со старушкой от родителей и друзей. Она боялась непонимания и насмешек. И не напрасно. Не сумев вытянуть накопления у Вика (его отец откладывал на образование) Ангелина, заметив, куда ходит подруга, взялась шантажировать ее. Но денег у Алены не было, и у Кабановой она отказалась брать. Секрет раскрылся, вызвав бурю протеста со стороны родителей, домашний арест и насмешки друзей. Пока Алена переживала ситуацию, ее немолодая подруга умерла. Родственники пригласили Алену на похороны. А Геля, от досады, что ее планы сорвались, вырвала и вытоптала яблоньки на берегу. Это видел и поведал Алене Вик. Мальчишка единственный кто понял и принял ее позицию.

Алена впервые осознала всю боль потери близкого человека. Она поняла, что почувствует мать, потеряв отца. Из семейного архива было извлечено много секретов, показавших девочке, что взрослые тоже боятся, обижаются, стыдятся. Точно так же как когда-то в мечтах она вымышленную страну, Алена бросилась свою семью, мирить и открывать глаза своим близким. Она была по-настоящему нужна им всем.

На Ангелину обрушилась похожая проблема - ее мир едва не рухнул, когда "вредная старуха" - ее бабушка, слегла с сердечным приступом в больницу. Без бабушки стонал даже дом. Геля прозрела, благодаря чьим заботам и любви она живет. Бедно, но в родной семье. Она просила прощения у бабушки и сестры. Девочка восстановила посадки у реки.

За это лета подростки сильно повзрослели. Их детские "я" и "хочу" сменились зрелыми желаниями и целями. Алена поедет учиться в Лондон, где попробует подарить любовь сводному брату-инвалиду, брошенному ее отцом. Геля пойдет работать и сестре. А Вик поедет волонтером на реставрацию настоящих замков.

0,0(0 оценок)
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota Оформи подписку
logo
Начни делиться знаниями
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси ai-бота