Сочинение на тему образ руси в поэзии блока

непоседливый, забавный мальчишка, который не любит слушаться взрослых и мечтает стать таким же свободным, как его знакомый беспризорный Гекльберри Финн. Рассмотрим коротко характеристику Тома Сойера - героя из книги Марка Твена. У Тома Сойера энергии хоть отбавляй. Он всегда придумывает что-то интересное, его остроумие и предприимчивость для возраста двенадцати лет кажутся гениальными. Том сирота, и воспитанием мальчика занимается тетя Полли. Ее нельзя назвать злой, она в целом хорошая и добрая, но руководствуется принципом из Библии, где говорится о должном наказании для ребенка. Поэтому своим долгом тетя Полли считает за дело наказать воспитанника. Хотя мы и говорим о характеристике Тома Сойера, стоит упомянуть, что на воспитании у тети Полли паинька и страшный ябеда Сидди - сводный брат Тома Сойера, а также с ними живет милая и терпеливая девушка Мэри, приходившаяся кузиной Тому. Понятно, что Сидди - это противоположность Тома, такие разные они по характерам и взглядам на то, как нужно жить. Поэтому Сидди любитель поябедничать, а Том не прочь накостылять.

Источник: https://reedcafe.ru/blogs/harakteristika-toma-soyera

© Сайт ReedCafe

Я дуже люблю англійського поета Джона Китса, тому, коли я прочитала сонети Джона Китса в оригіналі і варіації їх перекладів, мене захопила ідея зрозуміти, чому при відтворенні змісту оригіналу народжуються такі несхожі поетичні твори; розібратися, наскільки близькі вони до оригіналу як художнього документу. Зіставлення перекладів на прикладі одного і того ж вірша дозволить найчіткіше визначити авторську позицію того або іншого перекладача, його уміння донести до читача ідейно-тематичну спрямованість вірша, образність мови оригіналу, особливості віршованого розміру, ритміки, інтонації, а також само твір, що перекладається. Джон Китс — англійський поет-романтик, і тому слід спочатку сказати про англійський романтизм і місце Джона Китса в культурі Англії. Англійський романтизм, що виник на рубежі XVIII і XIX століть, в епоху переходу від феодального ладу до буржуазного, вже з самого моменту свого зародження був неоднорідною течією. Розбіжності окремих груп романтиків привели до утворення різних напрямів, серед яких можна виділити три основних : «лейкисты» (поети «Озерної школи»), революційні романтики, лондонські романтики. «Лейкисты» (Колридж, Саути) дивилися в минуле, мріяли про повернення назад, до старих патріархально-середньовічних форм життя; революційні романтики (Байрон, Шелли) спрямовувалися вперед, до неясного ще для них ідеалу майбутнього суспільства; лондонські романтики займали серединне положення між цими крайніми течіями. .