Вариант 3 а1. число протонов, которые содержатся в атоме азота равно: 1) 14; 2) 7; 3) 5. а2. электронная формула внешнего энергетического уровня атома углерода: 1) 2s 22p 63s 2; 2) 2s 22p 63s 23p2; 3) 2s 22p 2. а3. наиболее ярко выраженные металлические свойства проявляет: 1) магний; 2) кальций; 3) барий. а4. связь в молекуле кислорода: 1) ионная; 2) ковалентная полярная; 3) ковалентная неполярная. а5. формулы основных оксидов: 1) co2 и so3; 2) k2o и cao; 3) co2 и al2o3. а6. формула гидроксида железа (iii): 1) fe(oh)2; 2) fe(oh)3; 3) fe2o3. а7. к реакциям соединения относится: 1) koh + hno3 ( kno3 + h2o; 2) сu(oh)2 ( cuo + h2o; 3) cao + h2o ( ca(oh)2 а8. при диссоциации вещества в водном растворе образовались ионы k + , h+ и co32- . это вещество является: 1) кислой солью; 2) средней солью; 3) щелочью. а9. сокращенное ионное уравнение реакции 2h+ + sio3 2- ( н2 sio3 соответствует взаимодействию в растворе: 1) угольной кислоты и силиката алюминия; 2) соляной кислоты и силиката калия; 3) кремниевой кислоты и карбоната кальция. а10. газ образуется при взаимодействии в растворе серной кислоты и : 1) цинка; 2) оксида цинка; 3) гидроксида цинка а11. присутствие углекислого газа можно доказать с : 1) фенолфталеина; 2) известковой воды; 3) соляной кислоты. а12. коэффициент перед формулой восстановителя в уравнении реакции алюминия с серной кислотой равен: 1) 4; 2) 6; 3) 2. а13. растворение магния в соляной кислоте будет ускоряться при: 1) добавлении катализатора; 2) добавлении воды; 3) добавлении ингибитора. а14. равновесие в системе 2 so2(г) + o2(г) ( 2 so3(г) + q сместится в сторону образования продукта реакции при: 1) повышении температуры; 2) понижении температуры; 3) понижении давления. а15. раствор хлороводородной кислоты может взаимодействовать с: 1) серной кислотой; 2) угарным газом; 3) натрием. а16. оксид серы (vi) реагирует с: 1) водородом; 2) гидроксидом калия; 3) азотом. а17. азотная кислота реагирует с: 1) азотом; 2) водой; 3) натрием. а18. при пропускании углекислого газа через известковую воду происходит: 1) помутнение раствора; 2) образование газа; 3) изменение цвета. а19. сумма всех коэффициентов в уравнении реакции калия с водой равна: 1) 3; 2) 5; 3) 7. а20. для приготовления 400 граммов 2 % раствора соли необходимо взять соль, масса которой равна: 1) 6 г; 2) 8 г 3) 10 г. в1. масса оксида углерода (iv), образовавшегося при взаимодействии кислорода объемом 3,36 л и углерода массой 24 г равна г. в2. при взаимодействии цинка с раствором соляной кислоты выделился водород объемом 5,6 л. определите массу прореагировавшего цинка. с1. уравнение реакции горения магния 2 mg + o2 ( 2 mgo + 1127 кдж. при сгорании магния массой 2,4 г выделится кдж теплоты с2. определите массу осадка, который образовался при взаимодействии нитрата меди (ii) и сероводорода объемом 11,2 л, содержащего 20 % примесей. с3. определите массу углекислого газа, который образовался при взаимодействии соляной кислоты и карбоната кальция массой 250 г, если массовая доля выхода углекислого газа равна 75 % .

Объяснение:Біологічно активні речовини (БАР) — (грец. bios — життя, що означає зв'язок із життєвими процесами і відповідає слову «біол.» + лат. activus — активний, тобто речовина, яка має біологічну активність) — це сполуки, які внаслідок своїх фізико-хімічних властивостей мають певну специфічну активність і виконують, змінюють або впливають на каталітичну (ферменти, вітаміни, коферменти), енергетичну (вуглеводи, ліпіди), пластичну (вуглеводи, ліпіди, білки), регуляторну (гормони, пептиди) або інші функції в організмі.

Зміст словосполучення може суттєво змінюватися залежно від сфери застосування. В науковому значенні (нейрофізіологічному, психічному, хімічному процесах) — підвищення активності життєвих процесів організму. Іншими словами, біологічна дія — це біохімічні, фізіологічні, генетичні та інші зміни, що відбуваються у живих клітинах та організмі в результаті дії БАР.

Взагалі, повністю індиферентних речовин у природі нема. Всі речовини виконують якісь функції в організмі людини, тварин, рослин або використовуються для досягнення певних ефектів. Наприклад вода, пов'язана з метаболічними функціями живої клітини, є активним учасником транспортування поживних речовин та продуктів обміну в організмі, субстрактом низки ферментативних реакцій.

Объяснение:

Нафта — масляниста рідина темно-бурого або майже чорного кольору з характерним запахом. Вона легша за воду (густ. 0,73—0,97 г/см ), у воді практично не розчинна.

За складом нафта — складна суміш вуглеводнів різної молекулярної маси, головним чином рідких (в них розчинені тверді і газуваті вуглеводні). Звичайно це вуглеводні парафінові, циклоалкани, ароматичні, співвідношення яких у нафтах різних родовищ коливається в широких межах. Бакинська й ембинська нафта містить більше циклоалканів (з п’яти- і шестичленними кільцями), грозненська і західноукраїнська — парафінових, уральська — ароматичних. Крім вуглеводнів нафта містить кисневі, сірчисті та азотисті органічні сполуки.

Сиру нафту звичайно не використовують. Щоб добути з нафти технічно цінні продукти, її піддають переробці.

Первинна переробка нафти полягає в її перегонці. Перегонку провадять на нафтопереробних заводах після відокремлення попутних газів. При перегонці нафти добувають світлі нафтопродукти: бензин (т. кип. від 40 до 150— 200 °С), лігроїн (т. кип. 120—240°С), гас (т. кип. 150—300°С), газойль — солярове масло (т. кип. вища 300 °С), а в залишку — в’язку чорну рідину — мазут. Мазут піддають подальшій переробці. Його переганяють під зниженим тиском (щоб запобігти розкладу) і виділяють мастила: веретенне, машинне, циліндрове тощо. З мазуту деяких сортів нафти добувають вазелін і парафін. Залишок мазуту після відгонки називається нафтовим пеком, або гудроном.

Продукти перегонки нафти мають різноманітне застосування. Бензин у великих кількостях використовують як авіаційне й автомобільне паливо. Він складається звичайно з вуглеводнів, що містять у молекулах у середньому від 5 до 9 атомів карбону.

Лігроїн використовують як паливо для дизельних двигунів, а також як розчинник у лакофарбовій промисловості. Великі кількості його переробляють на бензин.

Гас застосовують як паливо для реактивних і тракторних двигунів, а також для побутових потреб. Він складається з вуглеводнів, що містять у молекулах у середньому від 9 до 16 атомів карбону.

Солярове масло використовується як моторне паливо, а мастила — для змазування механізмів.

Вазелін використовують у медицині. Він складається із суміші рідких і твердих вуглевoднів.

Парафін застосовується для добування вищих карбонових кислот (див деревини у виробництві сірників і олівців, виготовлення свічок, гуталіну тощо. Він складається із суміші твердих вуглеводнів.

Гудрон — нелетка темна маса; після часткового окиснення застосовується для виготовлення асфальту.

Мазут крім переробки на мастила і бензин використовують як котельне рідке паливо.

При вторинних методах переробки нафти відбуваються зміни у структурі вуглеводнів, що входять до її складу. Серед цих методів велике значення має крекінг (розщеплення) вуглеводнів нафти, який здійснюють для підвищення виходу бензину.

Термічний крекінг проводять при нагріванні вихідної сировини (мазуту та ін.) до температури 450—550°С при тиску 2—7 МПа. При цьому молекули вуглеводнів з великим числом атомів карбону розщеплюються на дрібніші молекули насичених і ненасичених вуглеводнів. Наприклад:

С16Н34 −> С8Н18 + С8Н16;

C8H18 −> С4Н10 + С4Н8 і т.д.

Таким добувають здебільшого автомобільний бензин. Вихід його з нафти досягає 70 %. Термічний крекінг відкрив російський інженер В. Г. Шухов у 1891 р.

Каталітичний крекінг проводять за наявності каталізаторів (переважно алюмосилікатів) при 450 °С та атмосферному тиску. Цим добувають авіаційний бензин з виходом до 80 %. Такому виду крекінгу піддаються переважно гасова і газойлева фракції нафти. Під час каталітичного крекінгу разом з реакціями розщеплення відбуваються реакції ізомеризації. В результаті останніх утворюються насичені вуглеводні з розгалуженим карбоновим скелетом молекул, що поліпшує якість бензину. Важливим каталітичним процесом є ароматизація вуглеводнів, тобто перетворення парафінів і циклопарафінів на ароматичні вуглеводні. Внаслідок нагрівання важких фракцій нафтопродуктів при наявності каталізатора (платини або молібдену) вуглеводні, які містять б—8 атомів карбону в молекулі, перетворюються на ароматичні вуглеводні. Ці процеси відбуваються під час риформінгу (облагороджування бензинів).

Під час крекінг-процесів утворюється велика кількість газів (гази крекінгу), які містять здебільшого насичені й ненасичені вуглеводні. Ці гази використовують як сировину для хімічної промисловості.

Останнім часом (поряд зі збільшенням виробітку палива і масел) вуглеводні нафти широко використовуються як джерело хімічної сировини. Різними з них добувають речовини, необхідні для виробництва пластмас, синтетичного текстильного волокна, синтетичного каучуку, спиртів, кислот, синтетичних мийних засобів, вибухових речовин, отрутохімікатів, синтетичних жирів тощо.