Объяснение:
Целюлоза не розчиняється у воді і діетиловому ефірі і етиловому спирті. Вона не розщеплюється під дією розбавлених кислот, стійка до дії лугів і слабких окисників. При обробці на холоді концентрованою сірчаною кислотою целюлоза розчиняється в ній, утворюючи в'язкий розчин. Якщо цей розчин вилити в надлишок води, виділяється білий пластевидний продукт, так званий амілоїд, що являє собою частково гідролізовану целюлозу. Він схожий з крохмалем за реакцією з йодом (синє забарвлення; целюлоза не дає цієї реакції). Якщо непроклеєний папір опустити на короткий час в концентровану сірчану кислоту і потім терміново промити, то амілоїд, що утвориться, склеїть волокна паперу, роблячи його щільнішим та міцнішим. Так виготовляється пергаментний папір.
Під дією концентрованих розчинів мінеральних кислот і підігріву целюлоза піддається гідролізу, кінцевим продуктом якого є глюкоза.
:Кожен з нас на власному досвіді знає, як приємно мати справу з людиною веселою, дотепною, здатною бачити смішне навіть у серйозному, ставитися з гумором до власних невдач. Існує навіть Орден Посмішки, який присуджують діти письменникам, чиї твори вчать життєрадісності, бадьорості духу.
Сміятися, звичайно ж, корисно (але не на уроках під час пояснення нового матеріалу вчителем), сміх допомагає краще за будь-який засіб налагодженню стосунків між людьми. Сміх, викликаний вдалим жартом, свідчить про інтелігентність людини. Адже зрозуміти розумний дотеп, посміятися з нього вміє далеко не кожний. Про таку людину кажуть: у нього немає почуття гумору. І це сприймається оточуючими як серйозний недолік, рівнозначний, може, низькому інтелектуальному рівню. Адже почуття гумору — одне із складових розуму.
