Відповідь:Революція Гідності[1] (також Київський Майдан, Майдан у Києві, Євромайдан та Єврореволюція[2][3][4]) — політичні та суспільні зміни в Україні з 21 листопада 2013 до лютого 2014 року, викликані спротивом проти відходу політичного керівництва країни від законодавчо закріпленого курсу на Європейську інтеграцію та подальшою відмовою від цього курсу. Одними з головних причин протестів стали надмірна концентрація влади в руках Віктора Януковича та його «сім'ї», небажання народу України миритись з перетворенням країни не лише де-факто, але і де-юре на одну з колоній Росії[5].
Терміни Революція Гідності та Єврореволюція[6][7][8] стосовно означених подій іноді використовуються в тому ж контексті, що й термін Євромайдан, але мають інше семантичне навантаження: «Євромайдан» здебільшого застосовується в контексті організації, форми та місця проведення протестів на підтримку європейського вибору України — як складова Революції Гідності[9]; Революція Гідності — як суспільні та політичні зрушення, викликані зривом підписання Угоди про Європейську інтеграцію, та, власне, самим Євромайданом.
Також існують розбіжності оцінок дати початку Революції. Політикум України, українські ЗМІ та блогери вважають за дату початку Революції 21 листопада 2013 року, день, коли Урядом Миколи Азарова було зірвано підписання угоди про Євроінтеграцію, після чого почали збиратись перші мітингуючі[10]; або 30 листопада, день, коли на Євромайдані були побиті студенти[11]. За межами України поширена думка, що дату Революції необхідно визначати з ходи протестувальників до Верховної Ради 18 лютого, коли почались масові криваві зіткнення зі значними людськими жертвами. Ці розбіжності виявляються і в назвах відповідних статей Вікіпедії.
Пояснення:
1646 гг. – экспедиция В. Пояркова на Амур. По приказу якутского воеводы стольника П. П. Головина Поярков предпринял экспедицию в страну дауров. В состав отряда Пояркова входило 133 человека.Поярков вышел из Якутска 15 июля 1643 и за 2 дня на 6 дощаниках[1] спустился по реке Лене до устья Алдана. Затем приходилось плыть против течения, что существенно замедлило продвижение экспедиции.13 декабря 1643 года в 80 км от реки Амур казаки Пояркова имели стычку с даурами. Они разбили лагерь (острог) и сразу же потребовали от местных земледельческих дауров, чтобы отныне они платили дань русскому царю.В 1645 г. казаки Пояркова начали своё возвращение домой. В Якутск в 1646 году вернулось, по разным данным, 20,33 или 52 казака из экспедиции Пояркова. Прямые цели похода не были достигнуты, однако российские власти получили ценные сведения о пройденных территориях.До 1648 г. Поярков служил в Якутске в прежней должности письменного головы, после чего вернулся в Москву. В столице он был переведён из удельных дворян в московские, поступив на полное казённое обеспечение. Имя Василия Пояркова мельком упоминается в хрониках XVII в. до 1668 г. Это позволяет сделать вывод, что он прожил остаток своих лет в Москве, в покое и достатке.
Объяснение:
