1 марта 1881 г. от рук народовольцев погиб император Александр II Николаевич, и на престол взошел его второй сын Александр. Сначала он готовился к военной карьере, т.к. наследником власти был его старший брат Николай, но в 1865 г. он умер.
В 1868 г. во время сильного неурожая Александр Александрович был назначен председателем комитета по сбору и распределению пособий голодающим. В бытность до вступления на престол он был атаманом казачьих войск, канцлером Гельсингфорсского университета. В 1877 г. принимал участие в русско-турецкой войне в качестве командира отряда.
Царствование императора Александра III было самым мирным. Только однажды русские войска столкнулись с афганскими отрядами на реке Кушке. Александр III ограждал свою страну от войн, а также гасить вражду между другими странами, за что получил прозвище «Миротворец».
Бересте́йська у́нія (пол. Unia brzeska, біл. Берасьцейская унія) — вчинений у Ватикані та проголошений (ратифікований) на церковному соборі у м. Бересті акт з’єднання частини ієрархів та вірян Київської митрополії з Римо-католицькою церквою на умовах виходу з-під канонічної підлеглості Константинопольському патріархату, визнання зверхності папи Римського та прийняття католицького віровчення (догматики). При цьому новостворена Руська унійна церква, згодом названа греко-католицькою, зберігала візантійську обрядовість, власні адміністративні структури, канонічний правопорядок та духовно-культурну спадщину. Проголошенням унії було засновано Українську Греко-Католицьку Церкву. Унія також спричинила протистояння православних з уніатами у Києві та місію Феофана III в Україні.
