у кого есть эта книга скиньте страницу

По вертикалі вона реалізується між центральною владою у Вашингтоні і 50 штатами, плюс столичним округом Колумбія, які мають достатньо високі повноваження, в тому числі щодо формування і розподілу місцевого бюджету, податкової політики, питань судочинства і юстиції.

Формальна дата заснування країни – 4 липня 1776 року, коли 13 британських колоніальних територій проголосили свою незалежність від метрополії. З тих пір 4 липня, День Незалежності, є національним святом США.

Діюча Конституція була ухвалена через 11 років – 17 вересня 1787 року (документ, який залишається практично незмінним і донині, був ухвалений спеціально скликаним Конституційним конвентом у Філадельфії).

Протягом історії країни до Конституції було внесено 27 поправок, причому найперші десять були внесені одночасно, отримавши назву «Біль про права». Решта 17 поправок вносилися окремо. Остання, зроблена в 1992 році, передбачала введення додаткових конституційних обмежень для підвищення оплати праці членів Конгресу.

Жодна з поправок не передбачала зміни форми правління в країні. Три поправки (1933, 1951 і 1967 років) стосувалися термінів перебування при владі президента, віце-президента і членів Конгресу.

Президент є головою виконавчої гілки влади, тобто на нього покладається завдання втілювати у життя закони, прийняті Конгресом. Він обирається максимально на 2 чотирирічні терміни, є головнокомандувачем, призначає членів адміністрації, федеральних суддів і членів Верховного суду. Проте всі вони потребують затвердження в Сенаті.

Президентом може стати будь-який громадянин США, народжений на американській території і не молодший 35 років. Аналогічні вимоги стосуються віце-президента, який обирається спільно з президентом.

Голова виконавчої влади і адміністрації (уряду) країни – Президент (з 20 січня 2009 р. – Б. Обама, 44-й президент). Кандидати в члени адміністрації, а також посли пропонуються Президентом і затверджуються Сенатом. Президент в парі з Віце-президентом (Дж. Байден) обирається кожні чотири роки за до так званої Колегії виборців, до якої входять 538 чоловік.

Законодавча влада складається з двох палат Конгресу:

Нижня - Палата представників

Верхня (Сенат).

Палата представників складається з 435 конгресменів, які переобираються кожні 2 роки. Головою Палати представників є Спікер (Ненсі Пелозі з Каліфорнії).

Натомість 100 сенаторів (по два від кожного штату) обираються на 6 років, але розбиті на 3 групи, за рахунок чого кожні два роки переобирається третина верхньої палати. Формальним головою Сенату є Віце-президент США, хоча реальним керівником є голова демократичної більшості палати (сенатор Геррі Рід від Невади).

Характерною рисою американської системи демократії є високі повноваження, якими наділена вища судова влада, тобто Верховний суд. До його складу входять 9 суддів, які пропонуються Президентом і на довічний термін затверджуються Сенатом. Нинішній голова Верховного Суду Дж. Робертс - молодший був обраний до Верховного Суду у вересні 2005 р.

Конец XV в. многие историки определяют как переход от средневековья к Новому времени. Достаточно вспомнить, что в 1453 г. пала Византийская империя. В 1492г. Колумб открыл Америку. Были совершены многие великие географические открытия. В странах Западной Европы наблюдается скачок в развитии производительных сил. Появляется книгопечатание (1456, Гуттенберг). XIV—XVI вв. в мировой истории получили название эпохи Возрождения. Конец XV столетия — это время завершения образования национальных государств на территории Западной Европы. Историки давно заметили, что процесс смены раздробленности единым государством — закономерный итог исторического развития. Объединение княжеств и земель периода раздробленности проходило в наиболее развитых странах Западной Европы в связи с ростом материального производства, обусловленного развитием товарно-денежных отношений и разрушением натурального хозяйства как основы экономики. Например, урожайность в передовых странах Западной 'Европы составила сам-5 и даже сам-7 (т. е. одно посаженное зерно давало соответственно урожай в 5—7 зерен). Это, в свою очередь, позволяло быстро развиваться городу и ремеслу. В странах Западной Европы начался процесс преодоления экономической раздробленности, возникали национальные связи. В сложившихся условиях королевская власть, опираясь на богатство городов, стремилась объединить страну. Процесс объединения возглавлял монарх, стоявший во главе дворянства — господствующего класса того времени. Складывание централизованных государств в различных странах имело свои особенности. Сравнительно-исторический метод исследования исторических процессов дает основание сказать, что даже при наличии соответствующих социально-экономических причин объединение может или вообще не произойти, или сильно задержаться в силу субъективных или объективных причин (например, Германия и Италия были объединены только в XIX столетии). Имелись определенные особенности и в образовании Российского государства, процесс создания, которого хронологически совпадает со многими западно-европейскими странами.