ответ: Напевно, кожна людина хоче прогулятися по середньовічному місту. Шкода, що зараз будують тільки сучасні будинки, тому в середньовічне місто або замок можна потрапити тільки на екскурсію. З них зробили музеї, яких вже не відчуєш цієї атмосфери того часу.
А як би хотілося пройти серед вузьких вуличок, закупитися продуктами у жвавих перекупок на базарі, а ввечері піти на бал! А ще краще - проїхатися в кареті, як Попелюшка! Тільки зовсім не хочеться, щоб розкішний наряд після півночі перетворився на лахміття, а карета - на гарбуз.
У середньовічному місті кожна вулиця дихає чарівністю, будинки зберігають легенди, а кішки вночі розповідають один одному казки на дахах. А ще в Середньовіччі були дуже гарні костюми. Дівчата носили пишні сукні, а чоловіки - розшиті камінням камзоли. А сучасна одяг здалася б бідній навіть селянинові.
Зараз не побачиш і справжнього лицаря. А раніше вони здійснювали подвиги і складали вірші на честь своїх дам серця. Кажуть, їх обладунки могли важити цілих 50 кілограмів. Отже, чоловіки були набагато сильніше, ніж зараз. Я навіть не уявляю, наскільки важко було їх коням. Лицарі були ще й дуже сміливими, адже не кожна людина зважиться битися на турнірі, тому що його можуть убити.
Єдине, що мені не подобається в середньовічних містах - це публічні страти на площах! Людині відрубували голову, а для людей це була розвага. Це здається мені неправильним, адже кара могли побачити діти.
А взагалі, в середньовічних містах дуже красиво. Не зустрінеш двох однакових будинків - всі вони відрізнялися один від одного. А в центрі міста стояв замок, що належав якомусь багатому феодалу. Вечорами там запалювали камін, а коридори висвітлювали смолоскипами. У замках часто влаштовували бенкети, де подавали свіжу дичину, яку тільки що привезли мисливці. А в баштах жили приведення, лякаючи ночами всіх мешканців. Я думаю, у замку дуже страшно залишатися вночі, адже кожну тінь можна прийняти за жахливе чудовисько.
Мені б дуже хотілося потрапити в середньовічне місто хоча б на один день. А краще - пожити в замку! Носити найдорожчі і красиві наряди, брати участь в балах, скакати на коні, їздити на полювання. Може бути, мені вдалося побачити цей привид. Але ті часи залишилися тільки в старовинних билинах, казках і легендах. А нам залишається тільки малювати їх у своїй уяві.
ответ:Развитие философской мысли в России после 1917 года претерпело кардинальные изменения. Многие представители религиозно-философских течений, господствовавших в конце XIX - начале XX веков, были высланы или эмигрировали из страны. Разработку идей всеединства, персонализма, интуитивизма, экзистенциальной философии они продолжали в зарубежных странах. Марксистская же традиция получила благоприятные возможности для своего развития. Ее сторонники развернули фронтальное наступление на различные идеалистические школы, объявив их буржуазными. Сложившиеся еще в дооктябрьский период философские течения (неокантианство, неогегельянство, гуссерлианство, позитивизм и др.) продолжали развиваться не только в русской эмигрантской среде на Западе, но и в первые годы существования советской России - до конца 20-х годов. Однако неуклонно нарастало вытеснение идеалистических течений из философской жизни общества. В 1922 году были высланы из страны многие представители старой философской профессуры, названные «особо активными контрреволюционными элементами» (Бердяев, Булгаков, Вышеславцев, Зеньковский, И. А. Ильин, Н. О. Лосский, Сорокин и др.).
Объяснение:
