Годы правления 1359 – 1389.
За годы правления Дмитрия Ивановича были существенно расширены границы Московского княжества. Изменяется и облик великокняжеского престола. В 1366 году Дмитрий Иванович построил в Москве новый каменный кремль.
В 1374 году Дмитрий Иванович отказался от уплаты дани правителю Орды Мамаю. Это был первый шаг к открытой борьбе против золотоордынского ига.
8 (21) сентября 1380 года – главное событие в биографии Дмитрия Донского. В этот на Куликовом поле, на берегу Непрядвы и Дона объединенное русское воинство под предводительством Дмитрия Ивановича разгромило войско Мамаевой орды. Князь Дмитрий сам сражался на поле брани и, согласно «Сказанию о Мамаевом побоище», был ранен. Вскоре после битвы великого князя московского прозвали Донским.
В правление Дмитрия Московское княжество стало одним из главных центров объединения русских земель, а Владимирское великое княжество стало наследственной собственностью московских князей, хотя при этом из-под его влияния вышли Тверское и Смоленское княжества. Были одержаны значительные военные победы над Золотой Ордой.
Объяснение:
Тріумфальна арка — монументальне оформлення проїзду або урочиста споруда у формі арки з одним або декількома склепінчастими проходами на честь військових перемог і знаменних подій. Брама з одним або трьома арочними отворами, прикрашена скульптурами і написами.
Витоки римських тріумфальних арок не з'ясовані, хоча є теорії про попередників римських арок. Так, в Італії етруски використовували сильно декоровані однопрольотні арки як ворота чи портали до своїх міст. Збереглися приклади етруських арок у Перуджі та Вольтеррі[1]. Два ключові елементи тріумфальної арки — закруглена арка та квадратний антаблемент (станина) — тривалий час використовувались як окремі архітектурні елементи у Стародавній Греції. Інновацію, яку римляни принесли у ці елементи, — це комбінування їх у окремо стоячій споруді. Колони стали чисто декоративними елементами зовнішнього фасаду арки, а антаблемент, звільнений від ролі несучого елементу будівлі, став полотном для світських та релігійних послань, які хотіли передати творці арки[2].
Мало що відомо, яке значення для римлян мали тріумфальні арки. Пліній Старший, який писав у I ст. н. е., є єдиним відомим автором тих часів, що писав про них[3], зокрема він зазначив, що їх метою було «піднімати над звичайним світом» образ шанованої персони, яку зазвичай зображували як статую з квадригою[3].
Перші відомі римські тріумфальні арки були встановлені в часи Римської республіки[4]. Генерали, яким подарували тріумф, називались тріумфатори та зводили почесні арки зі статуями на згадку про їх перемоги[5] З початком імперського періоду римські тріумфальні практики сильно змінились, коли перший римський імператор Октавіан Август постановив, що тріумф можна дарувати лише імператорам. І тріумфальна арка від значення персонального пам'ятника стала пропагандистським, метою якого було нагадування про правителя та владу держави[1]. Арки не обов'язково будували як входи кудись, але — на відміну від багатьох сучасних тріумфальних арок — вони часто зводились над дорогами і слід було проходити через них, а не обходити довкола.
