Відповідність між поняттям, що характеризує культурне та церковне життя українського суспільства в XVI ст., та його визначенням:
Гравюра — Друкований відбиток на папері з малюнка, вирізьбленого на дошці;
Братства — Релігійні та культурно-просвітницькі товариства, що створювалися православними міщанами при перковних парафіях України в XV—XVII ст.;
Реформація — церковно-релігійні й суспільно-політичні течії, спрямовані проти католицької церкви;
Колегії — Єзуїтські (католицькі), протестантські, греко-католицькі навчальні заклади, які надавали середню освіту й одночасно сприяли поширенню впливу своїх церков.
Відповідь: 1В, 2Б, 3Д, 4А.
Напівпривілейовані й непривілейовані групи населення. До напівпривілейованого стану належало міщанство, що мало привілеї на міське самоврядування, окремий становий суд, заняття ремеслами й торгівлею. Проте міщани були також зобов’язані сплачувати податки, виконувати повинності на користь приватних власників міст або держави.
Найзаможнішою частиною населення міст був патриціат, що складався з найбагатших купців, лихварів і ремісників. До бюргерства або середньої за рівнем заможності частини міщанства належали цехові майстри і більшість купецтва. Основою соціальної піраміди міського населення був плебс, який складався з дрібних ремісників і торговців.
Переважну більшість населення українських земель (близько 80 %) складало селянство, що було непривілейованим станом. За своїм правовим становищем воно поділялося на «непохожих» (або «отчичів») і «похожих» (або «вільних») селян. Правом безперешкодного переходу від одного землевласника до іншого користувалися лише останні. «Непохожі» селяни примусово й безоплатно працювали в господарстві пана.
