Кашмирский конфликт: варианты разрешения эссе​

Сучасному українцю доступні найрізноманітніші продукти харчування, тому ми рідко замислюємося про те, що раціон наших предків був куди скромніший. Ще кілька століть тому звичні нам помідори вважали отрутою, а картоплі українці не знали до другої половини XVIII століття. Але, звичайно, зробити харчування різноманітним намагалися всі. Навіть такі зайняті в походах і битвах люди, як запорізькі козаки. Про козацьку кухню ми сьогодні і поговоримо.

Військовий стиль життя козаків, особливо в Запорозькій Січі, не включав у себе великих турбот про харчування. Козаки самі готували собі їжу. Їжа готувалася тричі на день кухарем та його помічниками у чавунних чи мідних казанах у кожному курені. Посуд був зазвичай дерев’яний.

Однією з особливостей харчування козаків було незначне споживання печеного хліба, адже борошно не завжди було в достатній кількості. Крім того, випікання хліба вимагало великої кількості людей, значних витрат праці й часу. Популярною їжею на Січі були кашоподібні страви з різних зернових. До столу подавали: соломаху, тобто житнє борошно, густо зварене з водою й засмажене олією; тетерю — рідку пшоняну кашу, до якої під час кипіння додавалося кисле житнє тісто, у крутому вигляді тетеря вживалася з риб’ячою юшкою, жиром, молоком чи просто водою. Тетеря подавалась до обіду й була улюбленою стравою козаків. Ще споживали щербу — рідко зварене борошно на риб’ячій юшці й братко, рідку пшоняну кашу з домішкою пшеничного чи будь-якого іншого прісного тіста замість кислого житнього

Їжа запивалася різними напоями з посуду, який називали михайликом чи коряком, місткістю від 3 до 5 наших чарок. Рідка страва їлася ложками, тверда — бралася руками.

Аз-Захир Бейбарс аль-Бундукдари (араб. الظاهر بيبرس البندقداري‎; 1223 или 1225 — 1 июля 1277, Дамаск) — мамлюкский султан Египта и Сирии (1260—1277) из династии Бахритов. Наиболее значительные успехи в отражении агрессии Иранского ильханата и крестоносцев Запада были достигнуты при султане Бейбарсе, выдающемся полководце Ближнего Востока, который получил в народе, прозвище Абу́ль-Футу́х, то есть «Отец побед». Также известен как Бейбарс I.

Бейбарс I

араб. الظاهر بيبرس البندقداري‎

Египетский султан Бейбарс I

Египетский султан Бейбарс I

Мамлюкский султан Египта и Сирии

1260 год — 1 июля 1277 года

Предшественник

Кутуз

Преемник

Саид Берке - хан

Рождение

1223 год или 1225 год

Дешт-и Кипчак

Смерть

1 июля 1277

Дамаск

Место погребения

Библиотеки аз-Захирия, Дамаск

Род

Бахри

Дети

сыновья: Саид Берке-хан, Саламыш, Масуд Хадар

Отношение к религии

ислам, суннизм

Сражения

Седьмой крестовый поход

Commons-logo.svg Медиафайлы на Викискладе

У этого термина существуют и другие значения, см. Бейбарс.

Бейбарс находился на престоле 17 лет (с 1260 года по 1277 год). Им было сделано многое для того, чтобы превратить Египет в могущественную державу. Строились каналы и судостроительные верфи, военные укрепления на границах страны, дворцы, и мечети в Каире, развивались ремесла, земледелие, науки, торговля, искусство. Известен успешными войнами в Палестине и Сирии против монгольских ильханов Ирана и европейских крестоносцев.