Во внешней политике Павел I продолжает борьбу с Францией, стремившейся к господству в Европе. В 1798 г. Россия вступила в антифранцузскую коалицию в составе Англии, Австрии, Турции и Неаполитанского Королевства. Военные действия сосредоточились в Италии, Швейцарии и на Средиземном море. Русский флот под командованием Ф.Ф. Ушакова освободил от французов Ионические острова, был захвачен остров Корфу со считавшейся неприступной крепостью (1799 г.), затем с десантов французы были изгнаны из Неаполя и Рима.
Русская сухопутная армия под командованием А.В. Суворова успешно действовала в Северной Италии. Осенью 1799 г. Павел I распорядился перебросить войска А.В. Суворова в Швейцарию на соединение с корпусом А.М. Римского-Корсакова и союзными австрийскими войсками. Русская армия во главе с 70-летним полководцем в невероятно трудных условиях преодолела перевал Сен-Готард и перешла Альпы, разбив французов у Чертова моста. Однако, из-за предательства австрийцев корпус Римского-Корсакова был разбит.
Разногласия внутри антифранцузской коалиции привели к резкому повороту во внешней политике Павла I. Россия вышла из коалиции, началось сближение России с Францией.
Після Карловицького договору 1699 року, за яким Османська імперія відмовилася від Поділля на користь Речі Посполитої, уряд якої вирішив знищити козацтво на Правобережжі. У червні 1699 р. Варшавський сейм ухвалив постанову про ліквідацію козацьких полків у Київському та Брацлавському воєводствах.
Объяснение:Окрім Палія повстанців очолили Самійло Самусь та Захар Іскра. Восени повстанці захопили Білу Церкву, Немирів, Бердичів, Бар та інші міста. 1703 р. війська Речі Посполитої, здолавши опір українських повстанців, установили контроль над Поділлям та Брацлавщиною, але Київщина залишалася під владою повстанців. 1704 р. гетьман Іван Мазепа з українським військом перейшов на Правобережжя і встановив контроль над Київщиною та сусідніми територіями.
