Держава з єдиним центром в Києві розпалася з середині XII століття на 15, до початку XIII століття - на 50, а до XIV століття - майже на 250 князівств. Політично Русь стала схожа на клаптикову ковдру. Але не політичні причини і криваві князівські усобиці лежали в основі цього явища.
Так, наполегливою і тривалою стала боротьба між владою та боярством в Галицько-Волинській землі, де боярство не раз зверталося за підтримкою до угорських і польських феодалів. Зрештою, цим скористалися сусідні держави, і литовські князі захопили Волинь, а поляки оволоділи Галичиною.
У Новгородській землі боярство повністю підпорядкував князів, перетворивши Великий Новгород в своєрідну «боярську республіку». Новгород встановлює тісні торговельні зв'язки з Ганзейским союзом вільних міст
Новгородське віче - своєрідна форма державного управління (законодавчої влади) в Новгородській республіці. На думку академіка В. Л. Яніна, форму управління у вигляді «вічового ладу» або «боярської республіки», що обмежували владу князя, можна датувати «моментом укладення прецедентного (прийнятого за зразок) договору з князем Рюриком» (згідно з літописом, 862 роком) . Новгородське віче проіснувало більше шести століть, довше веч в інших російських землях - до 1478 року.
Объяснение:
Острівська угода припинила тривалу боротьбу між різними політичними угрупованнями всередині панівної верхівки литовських феодалів і сприяла об'єднанню їх навколо Вітовта. В часи правління Вітовта гається певне зміцнення Великого князівства Литовського. Спираючись на більшість дрібних князів, зрослу політичну активність середнього і дрібного литовського боярства й міщанства та підтримку магнатсько-шляхетської Польщі, Вітовт здійснив у 1390-х роках у широких масштабах ряд заходів, спрямованих на політичне об'єднання країни та зміцнення центрального управління.
