Война за независимость Нидерландов (Нидерландская революция, Восьмидесятилетняя война, в марксистской историографии — Нидерландская буржуазная революция) (нидерл. Tachtigjarige Oorlog) — вооружённая борьба Семнадцати провинций за освобождение от испанского владычества. В результате войны была признана независимость Семи Соединённых провинций. Области, ныне известные как Бельгия и Люксембург (те из Семнадцати провинций, которые остались под правлением Габсбургов), получили название Южных Нидерландов. Первым лидером нидерландцев был Вильгельм Оранский. Восьмидесятилетняя война стала одним из первых успешных национально-освободительных восстаний в Европе и привела к появлению первых современных европейских республик.
Изначально Испании удавалось сдерживать всякого рода ополчения. Однако в 1572 году повстанцы захватили Брилле и вспыхнуло восстание. Северные провинции приобрели независимость, сначала де факто и в 1648 де юре. Во время войны Нидерландская республика быстро росла и крепла, становясь мировой силой благодаря торговому флоту, развивающейся экономике и науке, а также культурному росту.
Южные Нидерланды (современная территория Бельгии, Люксембурга и северной Франции) какое-то время оставались под властью Испании. Однако длительное угнетающее господство Испании на юге стало причиной бегства финансовой, интеллектуальной и культурной элиты на север, что процветанию Нидерландской республики. К концу войны в 1648 году значительная территория Южных Нидерландов была захвачена Францией, которая под руководством кардинала Ришельё и Людовика XIII вступила в союз с Нидерландской республикой в борьбе против Испании в 1630-х годах.
Первый этап конфликта основывался на борьбе Нидерландов за независимость. Однако в центре уже последующего этапа было официальное объявление де факто независимых Соединённых провинций. Этот этап совпал с подъёмом Нидерландской республики как мощной силы и становлением Нидерландской колониальной империи.
Объяснение:
вот
Одеса місто чорноморському узбережжі України; місто-герой; адміністративний центр Одеської області та Одеського району; культурний, освітньо-науковий, туристичний та торговий осередок країни; найбільший морський торговий порт держави; великий автомобільний та залізничний вузол. За чисельністю населення Одеса є третім в Україні містом після Києва та Харкова (станом на 1 січня 2019 року в Одесі проживало 1 013 292 осіб[4]). В Одесі діють: машинобудівна, хімічна, нафтопереробна, харчова та легка промисловості. Також налічується 37 закладів вищої освіти, шість театрів, вісім кінотеатрів, філармонія, цирк, музеї, галереї тощо.
Объяснение:
Перші поселення на території сучасного міста були засновані близько VII століття до н. е. — III століття н. е. давньогрецькими мореплавцями. Згодом цю місцевість заселила Ногайська орда, яка через якийсь час влилася до Золотої орди. Приблизно у 1324 році узбережжя захопило Велике князівство Литовське. Саме у той час було засновано фортецю та селище Коцюбіїв, що згодом було перейменоване на Хаджибей. 14 (25) вересня 1789 року його було завойовано козацько-російськими військами під командуванням Хосе де Рібаса. Саме після захоплення фортеці поселення було перейменоване на Одесу й отримало статус міста. З 1819 року по 1859 рік у місті діяв торговий режим «порто-франко», що сприяв його стрімкому економічному розвитку. Після захоплення більшовиками Української Народної Республіки Одеса перейшла під вплив комуністичної влади. Під час Другої світової війни Одеса була окупована німецько-румунськими військами.
Історичний центр Одеси з 2009 року перебуває в попередньому спискові об'єктів Світової спадщини ЮНЕСКО. У центральній частині міста — ансамбль будівель кінця XVIII—XIX століть у стилях класицизму, ампіру, модерну тощо. У межах Одеси та її околицях знаходяться кліматичні та бальнеологічні курорти. Також під містом знаходиться велика мережа підземних ходів і лабіринтів, які утворюють одну з найбільших у світі катакомб із довжиною тунелів приблизно 2,5 тисячі кілометрів.
