Епоха палацових переворотів — проміжок часу в політичному житті Російської імперії XVIII століття, коли перехід вищої державної влади відбувався шляхом здійснення гвардійцями або придворними палацових переворотів.
Цьому явищу сприяла відсутність чітких правил престолонаслідування та безупинна боротьба придворних угрупувань. В умовах абсолютної монархії палацовий переворот виявлявся єдиним дієвим засобом
Автор терміна В. О. Ключевський датує епоху палацових переворотів періодом від смерті Петра I у 1725 році до вступу на престол Катерини II у 1762 році.
