Всего было три направления, в которые передвигались переселенцы.
Западная часть Европы. Там поселились чехи, словаки, поляки, лужицкие сербы.
Южную территорию Европы заняли современные хорваты, сербы, болгары, черногорцы.
1. Поляне. Занимали среднее течение Днепра. Жили в полях. Самое многочисленное племя восточных славян. Земля, на которой они проживали называлась Русь.
2. Дулебы и Бужане. Жили южнее реки Буг.
3. Тиверцы. Поселились на территории между реками Днестр и Южный Буг.
4. Северяне. Места между Днепром и Десной.
5. Белые Хорваты. Проживали на севере Карпат.
6. Полочане. Расположились возле реки Полота.
7. Радимичи. Бассейн рек Сож и Сула.
8. Словене. Территория между Волхвом и Рекой Ильмень.
9. Кривичи. Поселились в верховьях рек Волга, Западная Двина и Днепр.
10. Вятичи. Проживали между Окой и Доном.
11. Волыняне. В верховье реки Буг.
12. Уличи. Расселились между рекой Прут и Днестр.
13. Древляне – живущие в лесах. Жили между рекой Днепр и рекой Припять.
А. Багацько галицьких бояр торгувало сіллю, що сприяло збільшенню їхніх прибутків, дозволяло їм тримати власні дружини із дрібних феодалів тощо. Сукупність наведених фактів дозволяє припустити, що галицьке боярство було неабияк впливовим, разом з тим, могло щонайменше втручатися у політичні справи, а щонайбільше жадати влади.
Б. Роману Мстиславовичу вдалося приборкати бояр (докладніше кажучи, тривалий час волинський князь змагався з ними за галицький престол). Скоріше за все вищезазначена приказка якраз про необхідність цього приборкання.
Логіка причинно-наслідкових зв'язків полягає в тому, що у першому твердженні мається на увазі економічна і, як наслідок, політична могутність галицьких бояр, у другому - зменшення їхньої могутності (насамперед політичної) через прихід до влади Романа Мстиславовича.
