1.Консулов выбирали из патрициев (аристократов) и назначали на один год.
2 и 3.Консулы формировали легионы, чтобы затем возглавить их.
У них была высшая военная и гражданская власть.
4.В него попадали без всяких выборов бывшие консулы, народные трибуны и другие должносные лица.
5.Сенат обладал огромной властью: ведал казной, разрабатывал планы ведения войн, вел переговоры с другими государствами.
6.Потому что по истечении срока консульства, он становился сенатором и выступать против большинства ему было не выгодно
7.Меры наказания:
1)За предательство или неисполнение долга воина, избивали дубинками,либо камнями(могли даже насмерть);
2)Человек,который бежал с поле боя,проявив трусость,изганяли из Рима;
3)Если человек что-либо украл,то его сажают в мешок со змеями,а затем выбрасывают в ближайший водоём;
4)За какие-либо деяния могли вычесть определённую сумму денег из зарплаты.
Меры поощрения:
1)Тот,кто особо отличился в бою добавляли добычу;
2)Кто первым взберётся на стену вражеской крепости,тому вручают венок с изображением стены.
ps - много ответов на эти вопросы можно найти в интернете
«...Зовсім інакше склалося його подальше життя, коли йому довелося вести війни й ходити в походи, наслідком яких стало завоювання Галлії. Він виявився воїном і полководцем, який ні в чому не поступається жодному з найбільш гідних подиву та найвидатніших воєначальників світу - усіх їх Цезар своїми подвигами перевершив. Так, одні з них не можуть рівнятися з ним щодо суворості місць, у яких він змушений був воювати, других він перевершив розміром завойованої країни, третіх - кількістю й силою переможених ворогів, четвертих - труднощами, яких зазнав, воюючи з дикими й віроломними племенами, п’ятих - людяністю та милосердям у поводженні з полоненими, шостих - щедрістю та вдячністю своїм воїнам і, нарешті, всіх - тим, що виграв найбільше битв і знищив найбільшу кількість ворогів.
Серед своїх воїнів Цезар користувався такою любов’ю й відданістю, що навіть люди, які під іншим керівництвом нічим особливим не відзначалися, показували небачену відвагу й ішли у вир небезпек заради слави Цезаря.
Бойовий дух і славолюбство (серед вояків) Цезар сам виховував і підтримував насамперед тим, що щедро роздавав нагороди й почесті, даючи цим зрозуміти, що нагромаджує на війнах багатства не для власної розкоші й утіхи, а береже їх як загальне добро для відзначень за ратні заслуги, за собою лишаючи тільки право нагороджувати тих, хто цього заслуговує» (Плутарх).
