Історію первісного суспільства поділяють на ряд епох, назви яких походять від матеріалу з якого робили знаряддя праці люди. Зокрема, виділяють кам’яний, мідно-кам`яний, бронзовий і залізний вік. У свою чергу кам’яний вік поділяється на ще три епохи: палеоліт, мезоліт і неоліт.
Кам’яний вік (2,5 млн. р. до н. е. – 5 тис. р. до н. е.).
Палеоліт або давній кам’яний вік (2,5 млн. р. до н. е. – 13 тис. р. до н. е.). В період палеоліту на Землі появились перші люди, починаючи від архантропів і закінчуючи неоантропами. Основним заняттям людей було збиральництво та полювання тобто привласнювальні форми господарства. Серед знарядь праці поширеними були рубило, скребло, сокира. В цю епоху відбулося опанування людиною вогню, влаштування штучного житла, а також формування абстрактного мислення і мови. Серед форм суспільного устрою панував матріархат, коли жінка займала панівне становище в суспільстві, зокрема, родовід вівся по материнській лінії. Крім того в палеоліті появляються перші релігійні уявлення: тотемізм, анімізм, фетишизм і магія.
Мезоліт або середній кам’яний вік (12 тис. р. до н. е. – 7 тис. р. до н. е.). На Землі відбулася зміна плейстоцену (льодовикового періоду) голоценом, який характеризується сучасним кліматом, рослинністю і тваринним світом. Основними заняттями були збиральництво, полювання і рибальство. Поширення набувають мікроліти – мініатюрні знаряддя праці. Розповсюдження набувають лук і стріли, різноманітні рибальські знаряддя, зокрема, човни, плоти, сіті. В мезоліті відбулося приручення перших тварин – собаки та свині.
Неоліт або новий кам’яний вік (7 тис. р. до н. е. – 5 тис. р. до н. е.). В цю епоху відбулась «неолітична революція» – перехід від привласнювальних форм господарювання (збиральництва і полювання) до відтворювальних (землеробства і скотарства). Виникли нові прийоми обробки каменю – шліфування, свердління, розпилювання, а також були створені нові знаряддя праці – мотика і серп. Поширення набуває глиняний посуд. Розпочато перехід до патріархату, коли чоловік почав займати керівну роль в родинному, господарському та громадському житті.
Объяснение:
Наддніпря́нська Украї́на, також Наддніпря́нщина, Придніпрянщина, Подніпро́в'я — історично-географічна частина України, яка початково включала в себе центральні і північні області України з центром в Києві, себто лишень Середню Наддніпрянщину. Давній український географічний та історичний край. Визначається долиною річки Дніпро. Антропологічно переважно належить до центральноукраїнської області, окрім Нижньої Наддніпрянщини де певною мірою присутній вплив іранського компоненту[1].
Займає землі по ліву і праву сторони Дніпра, що лежать в безпосередній долині Дніпра і долинах (басейни стоку) малих і середніх річок-притоків Дніпра, а також наближені землі великих приток (Прип'ять, Десна).
Розділяється на Верхню, Середню та Нижню Наддніпрянщину.
