Комектесындершы дуниежузынен

Система влади в гетьманщині була закладена під час хмельниччини. в середині  xvii століття  вона нагадувала  військову диктатуру  з елементами  народовладдя. з кінця xvii століття ця система еволюціонувала в бік  монархічно-республіканської  системи зразка  речі посполитої. головою держави  був  гетьман. він обирався пожиттєво на  козацькій радізагальним, відкритим голосуванням. гетьман уособлював верховну виконавчу і судову владу, був керівником центрального апарату, головою усіх станів. верхівку влади складала  генеральна старшина. в часи хмельниччини її називали військовою старшиною. до її складу входили  обозний,  суддя,  писар, два  осавули,  хорунжий  і  бунчужний,  підскарбій. генеральний писар керував  гвк, що виконувала роль уряду. генеральний обозний очолював  армату, мав повноваження заступника гетьмана, у разі потреби обіймав посаду  наказного. генеральні судді завідували  судочинством. генеральний суддя вершив суд над державними злочинцями, розглядав  апеляції  і прохання про  помилування, контролював роботу місцевих судів. на засідання генерального суду скликали підконтрольних генеральному судді суддів з міст і селищ. всі судді були виборними. генеральний підскарбій відповідав за військову  скарбницю, реформовану у  генеральну скарбову канцелярію. осавули, хорунжі й бунчужні виконували функції гетьманських  генерал-ад'ютантів. генеральна старшина формувала при гетьмані дорадчий орган  —  раду старшини. джерелом влади і захисником суверенітету держави були виключно представники  козацького стану. решта станів були усунені від  державного іння. деякі міста та монастирі користувалися  магдебурзьким правом  чи самоврядуванням. гетьманщина поєднувала в собі риси республіканського і авторитарного ладу. вищу владу представляли три органи  —  гвр, гетьман і рада генеральної старшини. незважаючи на те, що вищим органом влади була гвр, гетьман і генеральна старшина, як правило, маніпулювали цією радою і значення останньої поступово зменшувалося. цьому сприяв і порядок прийняття рішень генеральною радою: натовп піднімав руки, шаблі, підкидав шапки, через що застосовувалася  акламація. хмельницький поволі відмовився від їх скликання, вирішуючи справи одноособово або переносячи їх розгляд на старшинську раду. утім потреба в скликанні ради диктувалася необхідністю зміцнення гетьманської влади в умовах наростання старшинської опозиції. після його смерті, в умовах загострення політичної боротьби, значення загальної ради істотно посилилося. із запровадженням в україні 1722-го року  малоросійської колегії  розпочалася уніфікація із загальноімперськими зразками норм організації державного життя, функціонування діловодства, впровадження у правове поле російських юридичних кодексів, мобілізації матеріальних ресурсів краю на загальноімперські потреби тощо. російська влада вчинила спробу де-факто ліквідувати інститути гетьманства і генеральної старшини, підмінити формально виборну полкову адміністрацію призначеними з центру російськими офіцерами, трансформувати судову і фінансові системи

ответ:

просвещение- это широкое культурное движение в европе и северной америке 18 в. , ставившее своей целью распространение идеалов научного знания, политических свобод, общественного прогресса и разоблачение соответствующих предрассудков и суеверий. центрами идеологии и философии просвещения были франция, германия и (где оно и возникло) . свое концентрированное выражение идеология просвещения получила во франции в период с 1715 по 1789 гг. , названный веком просвещения (siecle des lumieres).  

идеи просвещения оказали значительное влияние на развитие общественной мысли. вместе с тем в 19-20 вв. идеология просвещения нередко подвергалась критике за идеализацию человеческой природы, оптимистическое толкование прогресса как неуклонного развития общества на основе совершенствования разума. в широком смысле просветителями называли распространителей научных знаний.

объяснение: