день подходил к концу, солнце еще не село, было жарко, душно. носились невысоко над землей ласточки с громкими криками и что-то такое опасное зрело в воздухе. духота и напряжение жаркого дня нарастали. стали появляться тучи, они быстро неслись по небу черные и серые, лохматые и страшные. черное облако быстро перекрыло заходящее солнце и стало гораздо темнее. что-то зловещее чувствовалось в
и грянул гром! раскаты ужасали. через доли секунды грянула молния. треск разряда пугал, но молния, метнувшаяся с неба, была поистине грандиозна! черная туча над головой как бы снизилась и по краям ее облака были как вата.
ливень начался внезапно и лил как из ведра. раскаты грома слышались непрерывно один за другим и буквально через секунды сопровождались вспышками ужасных молний.
дождь превратился в град, и щелчки градин казалось, заменили собой громы и молнии. но вот град закончен, тучи рассеиваются, солнце пробивается сквозь мятые ошметки грозового облака и посреди зеленой травы лежат градины размером со сливу, грязная трава и потоки воды, поломанные ветки и побитые стекла - закатное солнце ярко освещает последствия этой летней грозы!
Объяснение:7 лютого 1483 у Римі видав книгу «Прогностична оцінка поточного 1483 року» (Iudicium pronosticon Anni MLXXX III), яка є першою відомою друкованою книгою, написаною українцем. У цій книзі, окрім астрологічних прогнозів, були відомості з географії, астрономії, метеорології, філософії. Вчений подає визначені ним координати міст: Вільнюса (Вільно), Дрогобича, Львова, ряду міст Італії й Німеччини, чим виявляє ґрунтовну обізнаність у географії всієї Європи. «Прогностик» певною мірою знайомив європейського читача з країнами Східної Європи. У розділі «про становище Польщі» він підкреслює, що Львів і Дрогобич належать не до Польщі, а до Русі, під якою розуміє «Руське Королівство» — колишні володіння галицько-волинського короля Данила. Така характеристика тодішньої політичної карти Східної Європи свідчить, що за кордоном Юрій Дрогобич прагнув представляти саме Русь, під якою розумів насамперед Галичину.[7]
Юрій Дрогобич зазначав, що населенню християнських країн загрожують «великі небезпеки… у зв'язку з пригнобленням князями і панами». Висловив упевненість у здатності людського розуму пізнати закономірності світу.
З 1487 року працював професором медицини Ягеллонського університету, мав чин королівського лікаря.
Викладацька діяльність Юрія Дрогобича була спрямована на поширення гуманістичних ідей епохи Відродження. Він вважав, що ідеал доброчесності — Бог, до якого людина може наблизитися завдяки самовдосконаленню.
У бібліотеках Парижа збереглися копії двох астрологічних трактатів Юрія Дрогобича, а в Баварській державній бібліотеці в Мюнхені — його прогноз на 1478 рік, переписаний німецьким гуманістом Г. Шеделем. Ці праці свідчили про ґрунтовну обізнаність вченого з античною і середньовічною літературою.
