Відповідь:
Пояснення:
За даними журналу "The Economist", близько половини усього населення світу й три чверті населення Західної Європи живе у містах. За 1960-1992 роки чисельність міських жителів у всьому світі зросла на 1,4 мільярди. Через 15 років їх буде ще на один мільярд більше. Це характерно здебільшого для країн, що розвиваються, де чисельність людей, котрі проживають у містах, щорічно зростає на населення цілої Іспанії. До кінця століття 17 із 21 міста з населенням понад 10 мільйонів будуть у країнах третього світу.
Ми маємо досить стереотипні уявлення про те, яку роль відіграють великі міста в житті суспільства. Згадаймо, як традиційно сприймалася Москва - як найвища "інстанція", де приймались рішення, творилася політика, жили "особливі" знаменитості, куди їздили "за правдою" і куди намагалися потрапити будь-що, сприймаючи таку зміну в своїй кар'єрі як стрибок у зоряне майбутнє.
Згадаймо інші кліше: "Нью-Йорк - місто контрастів", "Лондон - столиця фінансів", "Париж - столиця моди" тощо. Чи справді великі міста відіграють таку важливу роль, яку їм приписують, і чи можливо уявити, що людство коли-небудь відмовиться від розвитку міст?
У Лондоні й Парижі історично зосереджені багатство і влада. Ці міста надто важливі, аби їх можна було залишити. За останні 10-12 років міста справляли значний вплив на зміну природи економічної активності. Вони мали величезні прибутки від туристичного буму, який почався 1980 року. Крім того, міста почали розквітати завдяки експансії світової фінансової індустрії.
Суть кругообігу така. Вода, випаровуючись із поверхні океану і суші, поповнює атмосферу вологою. Внаслідок підняття повітря угору воно охолоджується, а водяна пара конденсується, утворюються атмосферні опади, які випадають переважно у вигляді дощу і снігу. Дощові і снігові опади частково поглинаються ґрунтами, а вода, яка не встига крізь землю, утворює поверхневий стік. Вона стікає зі схилів, збирається у вимивинах, балках і ярах в потоки, за розгалуженою сіткою яких потрапляє до рік. Але це лише частина материкового стоку — поверхневого. Ріки живлять підземні води внаслідок рунтових вод через товщу осадових порід. Частина найактивніших підземних вод виходить на поверхню у вигляді джерел або дренується ріками. Ріки найчастіше одержують постійний притік саме завдяки стійкому живленню підземними водами. Води озер і морів, як і Світового океану в цілому, поповнюються також атмосферними опадами і річковими водами. Таким чином відбувається безперервне відновлення вод, що були втрачені внаслідок випаровування з поверхні океану або суходолу.
