Як за видовим складом розрізняють степову рослинність​

1.Австралія повністю розташована в південній півкулі. Майже посередині материк перетинає південний тропік. Тому основна частина материка розташована в жаркому тепловому поясі.

2.Голандия, Великобритании, Португалия

3. На заході переважають плоскогір'я, в центрі рівнини, на сході Великий Бар'єрний риф

4. Тим, що руди зазвичай трапляються на вершинах (горах), а в Австралії їх дуже мало

5.Через значну віддаленість від інших материків Австралія для європейців довго залишалась невідомою. Лише в 1565 році під час плавання у Тихому океані іспанський монах Андре де Урданета вперше висловив припущення, що на захід від Південної Америки може існувати великий південний материк. Уже в 1606 році португальський капітан Педро Фернандес де Кірос досяг берегів незнайомої землі в південно-західній частині Тихого океану і помилково назвав її континентом Австралія

6. Поскільки процеси горотворення під час декількох останніх геологічних періодів там не було настільки активні як на інших материках, гори сформовані під час ранніх періодів підверглися сильному вивітрюванню і ерозії

7. Крайня північна є мис Йорк (10°41' пд.ш)

Крайня південна є мис Південно-Східний (39°11' пд.ш)

Крайня західна є мис Стіп-Пойнт (113° сх.д)

Крайня східна є мис Байрон (153° сх.д)

8. Австралія розатшована в тропічному, субтропічному, субекваторіальному, помірному (Острів Тасманія) пояса

Речь пойдет вовсе не о тридцатых, сороковых или пятидесятых годах того или иного столетия, а о широтах северного и южного полушария, получивших от мореплавателей прозвища. Даже в наши дни, когда стальные корабли оборудованы мощными двигателями и космическими средствами навигации, погода играет важную роль в успехе плавания. Стоит ли говорить о том, какую роль играла погода в жизни моряков несколько столетий назад, в эпоху деревянных парусных судов.Жизнь человека на море всецело зависела от превратностей природы, оттого хороший мореплаватель знал, каким норовом обладают те или иные районы океана. К примеру, воды, расположенные между 50° и 60° южной широты неподалеку от берегов Антарктиды за свою злонравность получили негласное имя «неистовых пятидесятых».Не менее зловеще называли моряки парусных кораблей и пространства, заключенные между 40° и 50° южной широты – «ревущие сороковые». Еще бы, ведь в этих широтах из-за отсутствия замедляющих континентальных воздушных масс ветра особенно сильны.Совсем иной славы удостоились воды, расположенные между 30° и 40° северной широты. В этих местах, изобилующих штилевой погодой, парусные суда, направлявшиеся из Европы с Южную Америку, вынуждены были подолгу простаивать в ожидании ветра. Порой штили длились так долго, что морякам приходилось убивать животных, взятых на борт, по причине нехватки корма на весь рейс. Именно этим и объясняется прозвище «конские тридцатые».