Свет это ни что иное, как электромагнитные колебания высокой частоты. Свет преломляться в воде, в стекле и непосредственно в нашем глазе. Свет, преломляясь в глазе, распадается на определенный спектр. Этот спектр представляет собой радугу из семи цветов — красный, оранжевый, желтый, зеленый, голубой, синий, фиолетовый.
Кроме того, сам свет, который мы обычно видим как белый, представляет собой смешение всех этих семи цветов.
Для того, чтобы увидеть какой-то цвет нам нужно: 1) свет; 2) освещенный светом объект; 3) приемник света или излучения (глаз). В человеческом глазу есть два типа клеток, отвечающих за зрительное восприятие — «палочки» и «колбочки». Колбочки отвечают за восприятие цвета.
Если мы видим красный предмет, то это значит, что все составляющие белого цвета (7 цветов радуги), кроме красного поглотились предметом, а красный отразился
Однако с белым и черным цветами дела обстоят немного иначе. Белый цвет мы видим за счет того, что все составляющие спектра от него отталкиваются, а черный, потому что, наоборот, все составляющие спектра поглощаются.
1. Приступаючи до розв’язання задач з будь-якої теми, спочатку вивчіть
теоретичний матеріал за підручником, розберіться в прикладах розв’язання
типових задач.
2. Уважно прочитайте умову задачі, вникаючи в її зміст. Чітко уявіть
собі фізичне явище, процеси, які відображені умовою задачі.
3. Запишіть коротку умову задачі, вказуючи всі величини з умови
задачі та їх числові значення. Окремо позначте величини, що шукаються в
задачі. Числові значення переведіть в одиниці СІ.
4. Ретельно виконайте креслення, котре пояснює зміст задачі (в тих
випадках, коли це можливо). Є деякі задачі, що розв’язуються графічно, тоді
правильно виконане креслення буде розв’язанням задачі.
5. Згадайте, якому закону підпорядкований фізичний процес і якими
формулами він описується математично. Якщо формул декілька, співставте
величини, що входять у різні формули, із заданими величинами та тими, які
необхідно знайти.
6. На першому етапі розв’язуйте задачу в загальному вигляді, тобто
виводьте формулу, в котрій шукана величина виражена через величини,
задані в умові. Винятки із цього правила вкрай рідкі й бувають у двох
випадках: якщо формула якої-небудь проміжної величини настільки
громіздка, що обчислення цієї величини значно спрощує подальший запис
розв’язання; якщо числовий розв’язок задачі значно простіший, ніж
виведення формули.
