Калык Акиев (1883—1953) — акын-импровизатор, комузист, народный артист Киргизской ССР (1939), член Союза писателей СССР (1938). Родился в аиле Кулжыгач Жумгальского уезда Тянь-Шаньской волости (ныне Нарынская область). Отец его Акы занимался охотой и ремесленничеством. Калык рано увлекся пением и в 18 лет был уже известен в округе как акынБольшим событием в жизни Калыка Акиева стало участие в 1919 г. в городе Верном (Алматы) в первом съезде Туркестанской республики в качестве делегата. На торжественном концерте он выступил с песней «Приветствие съезду» («Съездге куттуктоо»).В 1923 г. в Алматы проходил праздник батрацкого союза «Кошчу», на котором Калык был акыном-глашатаем (жарчы). Выполняя роль ведущего, он, согласно традиции народного праздничного церемониала, пел приветственные песни «саламдашуу ыры» и «куттуктоо ыры».
Калык Акиев изучил алфавит (сначала арабский, затем латинский) и, как он сам говорил, в возрасте 45 лет впервые взял в руки перо. Он самостоятельно записал все свои стихи — в 1930-е годы три его поэтических сборника вышли в свет.
В 1936 г. вместе с другими народными музыкантами и певцами Калык перешел из Кыргызского государственного музыкально-драматического театра во вновь организованную Кыргосфилармонию и играл в оркестре народных кыргызских инструментов под управлением П. Шубина.
Объяснение:
Реклама — ненадійний порадник. Вона заохочує купувати речі, які вам не потрібні, або продукти, шкідливі для здоров’я. Тому ви повинні розібратися і зрозуміти, що добре, а що — погано. І після цього самостійно прийняти правильне рішення.
Реклама навіює людині думку, що якщо вона купить ту чи іншу річ, то вона стане щасливішою, привабливішою, успішнішою, що це сприятиме підвищенню її статусу. Люди оцінюють себе та інших в залежності від того, чим вони володіють, а не від їхніх особистих якостей. Так формується система цінностей, орієнтована виключно на споживання.
Реклама навіює людині думку, що якщо вона купить ту чи іншу річ, то вона стане щасливішою, привабливішою, успішнішою, що це сприятиме підвищенню її статусу. Люди оцінюють себе та інших в залежності від того, чим вони володіють, а не від їхніх особистих якостей. Так формується система цінностей, орієнтована виключно на споживання.
