Багато довелося пережити Соколову: і голод, і полон, і втрату сім'ї, і смерть сина в день закінчення війни. Але все він витерпів, все пережив, тому що мав сильний характері залізну силу духу. «Нa то ти і мужчінa, нa те ти і солдати, щоб все витерпіти, все знести, якщо до цього нуждa позвaлa», - говорив сам Андрій Соколов. Його російський характер не дозволив йому зламатися, відступити перед труднощами, здатися ворогові. Він вирвав життя у самій смерті.
Все позбавлення і жорстокості війни, які переніс Андрій Соколов, не вбили в ньому людські почуття, не очерствілі його серця. Коли він зустрів маленького Ванюшу, такого ж самотнього, як і він, такого ж нещасного і нікому не потрібного, він зрозумів, що може стати його сім'єю. «Не бувати тому, щоб нам порізно пропадати! Візьму його до себе в діти », - вирішив Соколов. І став для бездомного хлопчика батьком.
