Особенности маркировки пиломатериалов

«Для всего в русском языке есть великое множество хороших слов», - говорил писатель Константин Паустовский. И он прав. Потому что русский язык – один из самых богатых по словарному составу языков мира.
Кроме того, в нашем родном языке можно подобрать множество синонимов, антонимов, омонимов, чтобы более точно, ёмко и образно выразить свою мысль. Некоторые иностранцы изучающие русский язык, затрудняются с переводом услышанного, потому что у россиян слишком много устойчивых выражений, фразеологизмов.
В русском языке много по – настоящему благозвучных, красиво звучащих слов. Таких слов больше, труднопроизносимых и звучащих не мелодично. Именно поэтому так любят в мире русскую речь, русскую поэзию, даже если не понимают смысла, за одну только красоту звучания. Композиторы не только России, но и других стран не раз обращались к произведениям великих русских поэтов для создания песен, романсов, опер. К примеру, очень популярна в народе и любима многими поколениями россиян песня о клёне, что стоит одиноко.
В другом произведении, опять же о клёне, Сергея Есенина есть такие строчки: «Сам себе казался я таким же клёном, только не опавшим, а во всю зелёным». Сколько в этих словах горького сознания своего одиночества в мире и одновременно надежды на счастье, которого каждый человек достоин. Такова сила слов одного из самых древних и красивейших языков мира.

Объяснение:

Тарас Бульба

Объяснение:

Побачили козаки, що вже підійшли вони на мушкетний постріл, усі разом гримнули з

семип'ядних пищалів своїх і, не зупиняючись, усе смалили з них. Далеко

розляглася голосна стрілянина по всіх довколишніх полях і нивах, зливаючись у

безперервний гук; димом пойнялось усе поле. А запорожці все стріляли

безперестанку: задні тільки набивали пищалі й передавали переднім, дивуючи тим

ворога, що ніяк не міг зрозуміти, як це вони стріляють, не набиваючи зброї. Вже

не видко було за густим димом, що оповив і те, й те військо, не видко було, як

то одного, то другого не ставало в лавах; але почували ляхи, що густо літають

кулі і що не до шмиги прихопиться; і коли відступили назад, щоб вийти з диму й

озирнутися, то багатьох не долічилися у своїх лавах, а в козаків може, два-три

було вбито на сотню. I все палили з пищалів козаки, ні на хвилину не даючи собі

передиху. Сам чужоземний інженер подивувався з такого небаченого

промовивши тут таки при всіх:

— Ох же й добрі вояки ці запорожці! Отак треба воювати й іншим у інших землях!

І зразу порадив повернути на табір гармати. Тяжко ревнули широкими горлянками

чавунні гармати; затремтіла й далеко загула земля, і ще дужче встелило димом

поле. Почули дух пороху по майданах та вулицях, по ближчих і далеких містах. Але

гармаші взяли дуже високо: розпечені ядра шугнули великою дугою, страхітливо

завили в повітрі, перелетіли через голови всього табору й увігналися глибоко в

землю. Ухопив себе за чуба французький інженер, коли побачив таких нікчемних

гармашів і взявся сам наводити гармати, не зважаючи на те, що козаки ненастанно

сипали кулями, як горохом.

Тарас побачив ще здалеку, що біда буде Незаймайківському та Стебликівському

куреням, і гукнув на всі груди: