Як легко і просторо навкруги! Де-не-де височить поодиноке пишне дерево, а прямо переді мною колише вітер буйні трави. А який доноситься запах польових квітів, що ледь-ледь помітно визиркують із густої зелені. Сонце вже встигло нагріти все навкруги і хотілося лягти і лежати, гріючись і уявляючи якісь невідомі краї. Свіже повітря заповнює легені і так стає від того приємно, що забуваєш про все на світі.
Я люблю свій рідний край за його неперевершену і неповторну природу. Такої насолоди від гармонії з нею я не отримаю ніде більше.
