Спустилася на землю білява зима. Змінила все навколо: посріблила гілки та стовбури дерев, одягла річки та озера в льодовий панцир, повісила під стріхами дзвінкі бурульки. Змахнула своїм білим широким рукавом – маленькі пухнасті сніжинки закружляли в морозному повітрі. Дужий вітер підхопив їх й дмухнув на дороги та стежки, заплітаючи білі коси.
Тільки багатовіконні велетні-будинки можуть спинити стрімкий біг заметілі, яка підкориться тільки людині.
Ось в розгубленості спиняється заметіль, згортаючи білі крила.
Висипає з будинків гомінлива юрба дітей з санчатами. Малеча рада приходу примхливої красуні-зими. Це були казкові вихідні.
Перше знайомство
Потріскуючи копитами оксамитовий олень наближався до
великого табуна свійських оленів. Троє оленів дуже далеко відійшли від
табуна. Вони пройшли через пасмо горбів і знайшли багато паші під снігом.
Їх і почув оксамитовий олень, потягши носом повітря. Хоча запах
був не зовсім звичайний, але це, бе…перечно, були олені. Дикий олень
обережно наближався до них.
Один із свійських оленів повернувся до нього. Оксамитовий олень
здригнувся. Був один момент, коли він хотів кинутись навіть навтіки, проте
олень не виявив до нього ворожості, і він зостався. Вони дивились один
одному у вічі. Інші два перестали жувати і собі підвели голови. За
хвилину два олені, - один свійський, другий дикий, - терлись шиями один об
одного. Так відбулося перше знайомство. Потім усі вчотирьох вирішили
спочивати. Один олень підгорнув ноги і ліг. Троє в тому числі й
оксамитовий продовжували навстоячки жувати жуйку.
Місяць виплив з-за хмари наче човен з-за острова і залив своїм
сяйвом тундру.
