Напісать діалог: говорити при добрі справи і робити их не одне і те саме

1. І мовлять учні, що землю милу навік любить не перестануть.

2.  У мудреця спитали якось люди, чи є що золота дорожче на землі.

3.  Рося спитала в свою чергу, як я розумію щастя.

4. Подумав трохи й відповів мудрець, що дорожча дружба є, була і буде.

1. И говорят ученики, что землю милую навек любить не перестанут.

2. У мудреца спросили как-то люди, есть ли что золота дороже на земле.

3. Рося спросила свою очередь, как я понимаю счастье.

4. Подумал немного и ответил мудрец, что дорогая дружба есть, была и будет.

     Життя - це безцінний дар, яким людина повинна донрожити навіть тоді, коли в ньому більше смутку, ніж радощів. Варто жити, щоб на землі залишити після себе слід глибокий, помітний. Так, життя Т. Шевченка, М. Коцюбинського, Лесі Українки, В. Стуса було несправедливо коротке. Але, можливо, наперекір цьому всім здійсненним у своєму житті вони настільки зуміли збільшити його цінність, що стали безсмертними, адже дні свідомого життя переплавлені в золоті рядки їхніх невмирущих творів. 
      Вибір сенсу життя, на мою думку, залежить від умов конкретного суспільства, задатків, нахилів та здібностей конкретної людини. І те, що одній людині здається безглуздим і марним, для іншої є безцінним.
      Псевдопатріоти не цінують життя, бо вони - диванна картопля. Це ті, хто вміє прекрасно говорити, замилювати очі, і нічого не робити задля блага свого краю. Тільки те й роблять, що переховуються від війни. Такі люди не бачать душею Україну і все, що вона добула.
       Незалежно від того, чи це військовий, чи лікар, чи учитель, на кожній людині лежить відповідальність за чиєсь життя. І якщо хтось халатно буде ставитися до своєї справи, не цінуючи життя інших, гріш ціна такій особі. Лише той гідний життя, хто не говорить про любов до Батьківщини, а працює і живе задля ї процвітання, примножуючи набуте.