1. Коли до тебе (одн., Р.в., додаток) чоловік добрий, будь до нього (ч.р., одн., Р.в., додаток) ще кращий.
2. Скажи мені (одн., Д.в., додаток), хто твій друг, то я (одн., Н.в., підмет) скажу, хто ти (одн., Н.в., присудок)
3. Ми з ним (ч.р., одн., О.в., додаток), як риба з водою: я (одн., Н.в., підмет) на лід, а ти (одн., Н.в., підмет) під спід.
4. На тобі (одн., Д.в., додаток), небоже, що мені (одн., Д.в., додаток) не гоже.
5. Книжка – маленьке віконце, а через нього (ч.р., одн., З.в., додаток) весь світ видно.
6. За моє жито мене (одн., З.в., додаток) ще й бито.
7. Що тобі (одн., Д.в., додаток) не мило, другому не зич.
Народився Тарас Шевченко (1814-1861) в селі Моринці, що на Черкащині, в сім'ї кріпаків поміщика Енгельгардта. Дуже рано хлопець залишився круглим сиротою. Подальша доля малого Шевченка - аж до викупу його з кріпацтва - була пов'язана з долею Енгельгардта, з Петербургом. Тут Шевченко познайомився з учнем Академії мистецтв Іваном Сошенком, з поетом Євгеном Гребінкою, а згодом - з Карлом Брюлловим і Василем Жуковським, які відіграли в житті Шевченка надзвичайну роль, - у 1838 році викупили його з кріпацтва. Того ж року Шевченка зарахували учнем Академії мистецтв. Навчався він під керівництвом Карла Брюллова. А вже 18 квітня 1840 року з'явилася перша збірка поезій – «Кобзар» - подія величезного значення не тільки в історії української літератури, а й у самосвідомості українського народу.
