Випадок використання тире 1. між підметом і присудком 2. на місці пропущеного члена речення 3. при відокремленій прикладці 4. між частинами безсполучникового речення приклад а.зі святом вас березового соку- днем пробудження солодкої землі! б.родине свято-краще з свят в.птахи з-за моря вертають-плуги з полем розмовляють г.на гнідому коні-білявий вершник д.минулася буря-і сонце засяяло

Володінням мовою людина відрізняється від інших живих істот. Приходячи у світ, кожен із нас потрапляє в атмосферу мови, у ній живе і розвивається. За до мови ми пізнаємо навколишню дійсність, здобуваємо знання, набуваємо здатності оцінювати явища життя, формуємо свій світогляд, вчимося планувати свої вчинки, аналізувати їх, передбачати можливі наслідки. Тільки через мову людина може сприймати й усвідомлювати думки, почуття і дії інших людей, доводити до їхнього відома результати власної мислительної діяльності, реалізовувати свої інтелектуальні можливості. За до мови люди спілкуються між собою, узагальнюють свій досвід, нагромаджують знання і передають їх один одному. Мова, отже, є дійовим інструментом формування людської особистості. 

Набуті людьми знання не зникають, вони нагромаджуються, передаються з покоління в покоління. Така передача духовних надбань, на яких базується культура, здійснюється за посередництвом мови. Внаслідок цього формується і розвивається впродовж століть і тисячоліть історична спільність людей, що має назву народ. 

Народ і його мова невіддільні одне від одного. Народ створює мову, а мова забезпечує існування народу. Народ живе доти, доки живе його мова. Людина, яка зрікається своєї мови, вбиваючи її у своїй душі, чинить злочин, зраджує ті незчисленні покоління наших попередників, які створили і зберегли для нас наш найбільший скарб — рідну мову як невичерпну скарбницю їхнього досвіду. Зберегти і примножити цей скарб — святий обов'язок кожного. 

   Пропоную скласти розповідь про виникнення першої бібліотеки на Русі від імені Ярослава Мудрого:
    Я, Ярослав Мудрий, долучився до створення бібліотеки на Русі  в 1037 році. Книжна справа у цей час набула активного розвитку, тож я не міг залишитись осторонь. У Святій церкві, що у Києві, і була сторена перша бібліотека. Я не був далеким від письменництва, сам створив чимало книжок. Вони й стали основою бібліотеки. Згодом, згуртувавшись, ми діставали чимало книжок з-за кордону. Книгосховище ми разом із моїми помічниками оздобли сріблом та золотом. Бібліотека розвивалась та розширювалась. З плином часу в ній вже можна було нарахувати близько дев'ятисот книжок. Чимало томів загублено та втрачено. На жаль, сучасники не мають змоги познайомитись з усіма примірниками. Але пам'ятаймо, що бібліотеки - скарбниці мудрості. Шануймо їх!