1 .Розквітай, мій краю, веснами: цвітом яблунь і пшениць, і руками в дружбі, чесними сіячів твоїх і жниць.
2. Я так люблю свої сади й долини, і гори, й ріки, й мрійну синь гаїв, моя свята, безсмертна Україно, оновлена трудом своїх синів!
3.Як хвиля, пшениця хлюпоче в борти, коли, прокладаючи путь, комбайни, мов судна важкі, до мети то морю достатку пливуть.
4.Те біле, трохи блакитне світло тихо лилось згори , а зачарована земля неначе купалась в фантастичному сяйві.
5.Там, у степу, схрестилися дороги , Немов у герці дикому мечі, І час неспинний, стиснувши остроги, Над ними чвалить вранці і вночі...
6.І хоча немає нічого вічного в бутті, і все тече, змінюючись у потоці часу, та є одначе у минулому щось таке, що хочеться назвати неминущим, вічним, берегти, як святиню, і заповісти майбутньому, як нетлінний знак доблесті своїх предків, як дар їх нащадкам.
надіюсь правильно
