До Лесі наша дума лине...
Почуй нас, богине!
Богиня слова та відваги,
Стільки до життя жаги.
Та хоч тебе уже не має...
Наше серце тебе не забуває.
А як тебе забути?
Хто може зневагою блиснути?
Ніхто! І крапка!
Ти наша улюблена українська авторка.
PS: как я поняла, стих же про Лесю Украинку надо?
