Сьогодні я і мій старший брат вирішили сходити в зоопарк. -Як думаєш, тварини вже прокинулися? - в очікуванні відповіді, я запитально дивився на брата. На вулиці вже у всю пекло сонце, годину дня, а у вольєрах лише зрідка можна побачити чиюсь сонну мордочку. -Не знаю, можливо щось сталося, - задумливо промовив Петя. Ми пройшли далі по містку, сподіваюсь побачити хоч одну тваринку. -он, гляди, - гукнув мене брат, і з посмішкою на обличчі сказав: - прямо, ба який красень! Я послухався і радісно побіг до високого вольєру, зсередини наповненому різної зеленню. -Який красивий, - охаючи, мовив я: на гілці, граціозно витягнувши шию, бачив орел. Він дивився кудись у далечінь, немов мріючи злетіти над широким полем і оглянути світ зверху. А потім він глянув на мене, наші погляди перетнулися і я зрозумів, що йому самотньо. Я до сих пір не можу забути того глибокого погляду, як мені здавалося, не властивого птахів. Навіть на виході із зоопарку, цей орел все ще стояв у мене перед очима.
Ну, не знаю, чи вийшло ... Якщо щось не те - скажіть, спробую переписати)
0,0(0 оценок)
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota
Оформи подписку
