Правда, правда, добродію мій любий! — каже старий ключник да й почав іспускатися униз, усе-таки розмовляючи сам із собою.— Гора з горою не зійдеться, а чоловік з чоловіком зійдеться. Ох, не думали ж мої старі очі вбачати пана Шрама!
Веди ж нас, Василю, до пана,— каже полковник Шрам
Еге, добродію,— каже Василь Невольник,— благую часть ізбрав собі пан Черевань — нехай його господь на світі подержить! Мало куди й виходить із пасіки.
Діти мої! Наступає страшна година: перехрестить, мабуть, нас господь ізнов огнем да мечем.
Бувай же,— каже,— здоров, панотче і пане полковнику! Чули й ми, як господь наустив тебе взятись ізнов за козакованнє.
Яким же, бгате, оце случаєм? — питає зараз Черевань.
