Сипляться сутінки в тишу села... Ніде ні звуку. Над селом запахло сіном і спокоєм. Натруджені мешканці розійшлись по маленьких чепурних хатках.Натомлені денною працею затихають на гілках пташки. Ані звуку. Ніщо не нарушить цієї величної тиші, ніщо не зіпсує цього манівливого спокою. Тільки завтра, коли проснуться перші птахи, коли роса зникатиме з листя, а сонечко всміхатиметься у вікно білої хатинки звуки почнуть оживати, розгалуджуючись по селі дзвінкою хвилею. Та все село підхватить ці звуки, які залунають чудовою піснею з малювничою назвою - життя!.. А зараз тиша.
