На канікулах я поїхала в село до бабусі.Гуляючи на подвір*ї я зустріла свого друга.Ранком прокинувшись від голосу на подвір*ї,то був мій друг (Ім*я друга) він/вона гукав/гукала мене на прогулянку до покинутого будинку.Я спочатку відмовлялась та він мене переконав.По дорозі туди ми зустріли собаку,я спочатку злякалася та пес не виявляв агресії і підійшов до мене,певно він хотів зі мною потоваришувати.Прийшовши до покинутого будинку я злякалась його жахливого вигляду та я згадала що я не сама що я з (Ім*я друга) та псом з яким товаришую.Зайшовши в будинок ми почули якесь мяукання на горі,піднявшись ми побачили що там жила стара жінка біля якої було десятки котів.Спочатку вона нас не замітила але агресивне шипіння кота нас видало.Коли ця жінка бобачила нас вона,почала на нас кричати та жбурляти банками.Ми почали тікати але пес залишився гавкати на ту жінку та котів,ми не зупинились тікати.Прибігши назад до дому бабусі ми відпочили і домовились зустрітись завтра.Наступного дня гуляючи з другом (Ім*я) ми зустріли того пса він виглядав не найкраще прихрамувавши ми повели його до ветеренара.Я відчувала себе винною що не забрала його з того будинку.Ветеренар сказав що все буде добре,і я вздихнула з полегшенням.Впродовж канікул я відвідувала собаку в лікарні.Коли він виздоровів він не хотів йти від нас з бабусею і тоді бабуся залишило його собі.
Виправиш якщо щось не так.
