Прислівник — незмінна самостійна частина мови, що виражає ознаку дії, іншої ознаки, предмета або вказує на обставини, за яких відбувається подія чи явище: Надзвичайно весело, стежка навпростець, побачимося опівдні.
Прислівник не має закінчення. У реченні прислівник найчастіше пов’язаний за змістом із дієсловом-присудком і є обставиною: Дорога додому пролягала через ліс. Іноді прислівник, пов’язаний за змістом із іменником, є означенням: Нам перейшли шлях уповні та Місяць уповні заглянув у вікно. Прислівник може бути вставним словом: Що таке, по-вашому, щастя?
