Відповідь:
Відчуття не повторності
І. Запишіть текст, виправивши орфографічні та пунктуаційні помилки.
Гори прадавні мудрі на вас хочеться дивитися і дивитися . Торкаютюся каміння і здається торкаються вічності. Перед очима відкривається чудовий краєвид замріяні ліси сліпучі сніги вікопомні скелі. На узгір,ї бачу розкинулися купками чагарники. Над ними здогадуюся обговорюють сільські бувальщини хвойні дерева ялини сосни смереки. А ще вище - вічні сніги.
Стою і не надивуюся тобою гірська неповторносте!
Синє небо ти ось-ось ляжеш мені на плечі. Дрібні зорі ви здаєтеся бличими за вогні в долинах. Хіба можна не захоплюватися таким видивом? Краса ота що правда відкривається не кожному. Лиш сміливий витривалий закоханий у природу представник роду людского а не байдужий споглядач відчує її сповна.
102 сл. Із часопису
ІІ. Виконайте тестові завдання.
1. У реченні «Хіба можна не захоплюватися таким видивом?» виділене слово є В означенням
А підметом Б додатком В означенням Г обставиною
2. Укажіть речення першого абзацу з однорідними членами Б друге,
А перше, друге Б друге, четверте В третє, п’яте Г четверте
3. У реченні «На узгір..ї бачу ро..кинулися купками чагарники» виділене слово є А додатком
А додатком Б означенням В обставиною Г не є членом речення
4. Словосполучення «представник роду людського» Б непоширене
А поширене Б непоширене
5. Речення «Стою і не/надивуюся тобою гірс..ка не/повторносте! є В непоширене односкладне
А односкладне поширене Б двоскладне поширене
В непоширене односкладне Г двоскладне непоширене
6. Запишіть речення. Зробіть повний синтаксичний розбір.
???
Пояснення:
ответ:Настуня почула, як хлюпнули на неї студеної води. Пробудилася й відкрила очі.
Хвилю не розуміла зовсім, де вона та що з нею діється. Над нею нахилилися дві постаті з чорними, скісними очима, малими вусиками й вистаючими кістками облич, у гострих шапках, з луками за плечима, у чорних кожухах, вивернених вовною наверх. Груди Настуні стиснув такий великий страх, що переходив аж у розпач. Якийсь дивний, півсвідомий жах і неприємність розливалися по всьому її тілу і по очах, стискали гортанку, тамували віддих.
Перша її думка була, що вона в руках татар — татарська бранка і що ті півдикі постаті з жовтаво-темними обличчями можуть з нею зробити, що хочуть.
Відвернула від них очі. Тепер побачила, що лежала на якійсь леваді, недалеко ліска. А біля неї лежало або куняло в отупінню багато молодих жінок і дівчат. Між ними пізнала кілька знайомих міщанських дівчат. Своєї подруги Ірини з Рогатина не бачила. Оподалік лежали й сиділи мужчини, пов’язані міцними мотузами й ременями. Відразу пізнала між ними свого Стефана. Він вдивлявся в жіночий полон. Чула, що очима шукає її.
Рівночасно думала над тим, що сталося з її батьком і матір’ю, з її подругами, з її весіллям… Мала враження, що воно розбилося, як скло. Щезло, як сон.
Рогатина теж не бачила. І він щез як сон. Що буде з нею?
Ся думка загорілася в її голівці, як пожар, що зривається на даху дому разом із першим промінням нового дня.
Татари ходили поміж полоненими, порядкували їх, б’ючи тут і там батогами. Стони й крики наповняли повітря. Настуню успокоювало трохи те, що мала так багато товаришок і товаришів недолі
Объяснение:
