Непомітно промайнуло безтурботне спекотне літо, і вересень став повноправним господарем в лісах, полях, на річках і озерах. Долетiла осiнь i до Лаври! Стало синiм та незрадливим таке колись блакитне небо. Прозора вода наче дзеркало вiдбиває небесний настрiй.Дерева прагнуть зардiтись наче куполи церковнi виграють осiннiми, гарячими барвами. Тiльки велич священноi архiтектури,здається не пiдвласна порам року, мовляв, нехай вони до неi пiдлаштовуються, прикрашають.
