Посеред лісової тиші, чути тільки, як цвірінькають пташки. Снігу стільки натрусило, І так замело землю, що ні одна пташка не в змозі, знайти собі що небудь поїсти. І літають навкруги пташки, цвірінькають, цвірінькають, а сніг мете і мете. Зачув , як кличуть на до пташки Медвіть. Прийшов і каже до Горобини: будь добра, нагодуй пташок’ А Горобина відповідає: потруси за гілочку і смакуйте на здлровя. Медвідь підійшов, потрусив за гілочки, горобина щедро всипала землю, пташки поїли і у лісі знову запанувала тиша.
Відповідь криється в самому висловлюванні,адже ни відкривши свою душу,сердце "відполірувати" розум не можливо порозумітися із суспільством. як багато людей,в наш час,дуже часто закриваються в собі,задля того щоб зрозуміти,осмислити свої помилки,поведінку,вчинки. але можна так надовго закритися,що не встигнеш оком змигнути як відцуєш - час плине без тебе,і намагаєшься наздогнати,та марно треба його наздогнати і як найшвидше. але моя думка така - треба менше закриватися в собі,і більше віддаватия світові: почуттям,емоціям,думкам в решті-решт. і з рештой зациклившись у собі можна так самому і залишитися. потрібно якось розважати себе гулять з друзями,більше часу проводити з близькими людьми,ніколи не нехтувати їхньою увагою,читати по більше книг - ну це,звісно,залежить від самої людини: что на скільки в цьому зацікавлений. отже,на мою думку відповідь заключається у самому питанні - "щастя твоє в тобі самому: пізнавши себе, пізнаєш усе, а не пізнаєш себе, ходитимеш у темряві"
0,0(0 оценок)
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota
Оформи подписку
