Раскройте скобки, употребляя глаголы в present indefinite, present continuous, past indefinite, past continuous, present perfect, present perfect continuous. i (work) for my firm for twenty years and up to now. (have) no difficulty in satisfying my employers, who be) very considerate, (remem­ber) how, one day when i was new to the firm, i ) french leave in the afternoon to go to see a foot­ ball match. i ) it very much, as my favourite team ) although their rivals ) up a worthy resistance, and (encourage) my team in a loud voice when i ) a tall man who ) encourage­ment to the other team. (recognize) him after a moment: he was our managing director, i ) that he , know) me by sight but only as a name on the firm's paylist, on which i , pray) to re­main! (decide) to creep away to another part of the ground before he might notice , ever, be) on a crowded football-ground? yes? then you can guess how much chance i ) of creeping away! i ) a lot of my interest in the game, especially when (see) the managing director's glance wander in my direction. a few days later, while (work) overtime in the office, in ) the managing director. "what , do) here at this hour? " he asked. i ) that i ) late because we ) im­ portant orders to catch up with. he nodded and he , leave) the office when he ) and ): "i hope you ) wednesday's match as much as )."

1. І мовлять учні, що землю милу навік любить не перестануть.

2.  У мудреця спитали якось люди, чи є що золота дорожче на землі.

3.  Рося спитала в свою чергу, як я розумію щастя.

4. Подумав трохи й відповів мудрець, що дорожча дружба є, була і буде.

1. И говорят ученики, что землю милую навек любить не перестанут.

2. У мудреца спросили как-то люди, есть ли что золота дороже на земле.

3. Рося спросила свою очередь, как я понимаю счастье.

4. Подумал немного и ответил мудрец, что дорогая дружба есть, была и будет.

Сполу́чник або злучник[1] є службова частина мови, що послуговує для зв'язку однорідних членів речення та частин складного речення. Сполучники не мають власного лексичного значення й не виконують у реченні граматичну роль.

До сполучників належать і, та, й, але, а тощо.

Сполучники зв'язують слова (батько й мати), словосполуки (довгі вулиці та високі кам'яниці), сурядні речення (Учитель читає, а учні слухають) та складники складнопідрядних речень (Коли вчитель читає, учні слухають). Залежно від синтаксичної функції сполучники поділяються на сурядні (і (й), та, та й, а, але, або, чи, прикладкове як) та підрядні (коли, що, якби, наскільки, хоч, мов, наче, часове й порівняльне як).

За походженням сполучники поділяються на первісні, що морфольогічною будовою не пов'язані з іншими частинами мови (і, а, чи, та), і на похідні від інших частин мови (щоб, якби, проте, однак, буцімто). Інтонація речення може рекомпенсувати відсутність сполучника (Якщо підеш направо, загризе тебе вовк: Підеш направо – загризе тебе вовк), явище часте в розмовній і художній мовах. У давнішій літературній мові, як і в народній, декотрі сполучники виступають синкретично, в різних синтаксичних функціях (наприклад, що в значенні бо, коли тощо).