Відповідь:
Добра, чуйна, невгамовна, з вічно молодою душею, працюючий пенсіонер – Обиюх Софія Василівна, що народилася 20 березня 1957 року в невеликому і мальовничому селі Ріпки, Лисянського району, Черкаської області. Тут пройшло її дитинство, сюди повернулася вона працювати після закінчення Корсунь-Шевченківсього педагогічного училища, та Черкаського педагогічного інституту, де пропрацювала 41 рік за покликанням вчителя, викладаючи зарубіжну літературу та російську мову. Має вищу категорію та звання «Старший учитель». На запитання: «Якби повернути час назад, чи стали б ви знову вчителем?» вона ствердно киває головою. Кожному вчителю бажають вдячних учнів, їх у неї дуже багато, бо не один клас випустила вона за свою трудову діяльність. Софія Василівна любить своїх учнів і вони їй відповідають взаємністю і повагою. Вона частий гість на ювілейних зустрічах випускників школи Її вихованці мають міцні, глибокі знання, неодноразово займали призові місця в районних олімпіадах з предметів що вона викладала.
Вони виділяються бережливим ставленням до шкільного майна, згуртованістю, працелюбністю, успішно продовжують здобувати освіту в середніх спеціальних та вищих учбових закладах.
Пояснення: потрібно замінити данні про вчителя (ім'я і тд...)
Якщо розіброти слово "благодійність" на частини, то стане зрозуміло, що воно означає дію людини, спрямовану на благо інших. Це може бути слушна порада, моральна або матеріальна підтримка, добра справа або навіть щире, лагідне слово. На мою думку, благодійність - це найвища міра прояву людяності. Вона є найважливішою якістю особистості з тих, що коли-небудь були притаманні суспільній істоті.Тому благодійним потрібно бути завжди, не залежно від часу, настрою чи ситуації.
Благодійну людину поважають і цінують, до неї теж проявляють добре ставлення. Такі особистості ніколи не звжатся на щось погане, і не залишуть інших у біді та скруті, тому що це може зробити світ злим і жорстоким.
У моєму житті було багато випадків, що стали яскравими проявами благодійності. Наприклад, у школі ми приносили старі речі і віддавали їх у дитячі будинки. І я хочу вам сказати, що всі мої однокласники виявили велику прихильність до цієї справи. Мені було дуже приємно гати, що у світі ще залишилися люди з добрим серцемⒶ!
