Колись був у мене друг Петро,я думав що найліпший. Одного разу ми пішли до магазину ,мама загадала хліба купити, і зустріли місцевого бандюка.Він був такий здоровий,товстий і незграбний, але всі хлопці його боялися. Так от,йдемо ми собі біля магазину, а він кричить: -Ану стійте!Куди це ви зібралися? -До магазину!- тихо відповіли ми. А він бачу аж зрадів,і каже: -Та це добре,це значить у вас є гроші! -Та ні!-кажу я- У нас на двох одна гривня! А цей не терплячий Петро як закричить: - Що ти брешиш,віддай йому гороші! І як побіжить, я ще небачив щоб хтось так швидко бігав. А я стою і думаю, от зрадник. І що мені тепер робити.Зібрався з духом і кажу: -Навідь якщо і є,тобі яке діло? -Мені!-голосно закричав товстун. І тут я вскочив у магазин,а тітонька продавщиця побачила і сказала,що я можу почекати в магазині доки він піде. Так і сталося, я залишився чекати,а думав тільки про Петра,що він мені ніякий не друг,а справжній зрадник. З тих пір я знаю, що не тільки друзі пізнаються в біді,а ще й зрадники.
0,0(0 оценок)
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota
Оформи подписку
