Любов до рідної мови, любов до рідної Батьківщини — невіддільні поняття. Вони споконвіку живуть у людських серцях і притаманні тим, хто шанує історію й культуру власного народу. Дійсно, не було жодного видатного письменника, який би не висловив любові до рідної мови, а також своєї тривоги за її долю. Дійсно, не було жодного поета, який би не покладав на рідну мову найсвітліших надій. Так склалося тому, що кожен митець бачив долю свого народу в майбутньому невідривною від долі української мови.
Мова — це душа народу. Немовля з перших днів свого існування чує рідну мову від матері, а потім, підростаючи, повторює перші пестливі слова. Це, звичайно, саме ті слова, які промовляла ще за сивої давнини над колискою молода жінка, чимось схожа на матусю. Ці слова сповнені почуттям, ніби квітка нектаром.
Мелодійна та неповторна українська мова ввібрала в себе гомін лісів, полів, рік і морів землі нашої. Слова нашої мови переткані вишневим цвітом, барвінком, калиною.
Українська мовна традиція сягає до княжих далеких часів. За часів Київської Русі наше слово повновладно зазвучало на державному рівні. Потім виникли школи, друкарні, які видавали не лише духовні твори, а й підручники, наукові трактати. Але шлях нашої мови був тернистим. Скільки заборон прийшлося зазнати українській мові, починаючи з часів Петра Першого! У 1863 році один із петербурзьких циркулярів переконував, що "малоросійського язика" взагалі не існує. З ужитку виганялися рідні до болю слова. Російський цар хотів, щоб люди забули, що таке Запорозька Січ, Україна, козак...
Здавна прихід весни символізував початок нового життя. Люди влаштовували свято масляниця. Вони вітали весну і проганяли зиму. Дійсно весна несе з собою нове життя і гарний настрій. У холодну зиму люди сидять вдома, звірі зимують в своїх норах, а птахи відлітають в теплі краї. Проте приходить весна і все оживає. Від її приходу стає тепліше і світліше не тільки на вулиці, але і на душі. Люди скучили по теплому і ласкавому сонцю.
Іноді важко ввійти весні в свої володіння. Зима не хоче віддавати свої володіння, Снігова королева ще хоче сидіти на своєму троні. Однак у весни достатньо сил і союзників, щоб по праву зайняти своє місце. Дуже доводиться воювати весні з зимою. Так в теплі дні можуть надійти хмари і початися метелиця. І таке протистояння може тривати до середини квітня. Однак, як би не намагалася зима, сили її покидають, і вона змушена прийняти свою поразку. І вже після цього весна розгуляється. Весняні дощі, теплі дні говорять про те що прийшла весна. Не що не підтверджує це так як перша весняна гроза, після якої, можна сказати з упевненістю, що прийшла весна.
