«Братику ти наш рідний, як голубонько сивий!» Дід Антип, голубе, бачив смаленого вовка, був під конем, був і на коні. Що, товаришу, непереливки, мабуть, нам з тобою? У мене, товаришу, ще раніш твого ноги болять... і груди... ох, як болять... дихати боляче. Умийся, серденьку! Дивітесь, очі молодії, як зорі божі встають, як сходить місяць, червоніє... Гори мої високії, не так і високі, як хороші, хорошії, блакитні здалека.
Для множинних іменників (окрім пани) форма кличного відмінка омонімічна з називним.
