Придумайте план іноді вона не жувала, а лежала, підібгавши ноги, і, вгледівши кривдників, одверталася чи навіть заплющувала очі й удавала, що спить. тоді навіть найвправнішим передражнювачам не вдавалося витягнути з неї ні звуку. хлопці, розсердившися на таку неувагу, кричали: «манька! манька! » — і показували язики. почувши своє ім'я, тварина трохи здригалась і швидко обдивлялася весь гурт, а далі знов заплющувала очі й усі подальші спроби викликати її зацікавленість зневажала. увечері, у постелі, я уявляв козу саму обіч дороги в місячному сяйві і в цілковитій тиші. я розумів, що в неї десь має бути хазяїн, який забирає її на ніч додому,— та все одно серце мені щеміло. і ось одного такого вечора я вирішив визволити козу з рабства. коли до мене зайшли друзі, щоб разом іти на річку, план визволення кози був уже готовий. пройшовши з усіма півдороги, я сказав, що забув удома надувний рятівний круг, без якого мені купатися не дозволялося. при свідках я одв'язувати козу не хотів, боячись, що цей мій душевний порух викличе кепкування товаришів. я побіг додому, вхопив свій рятівний круг і пішов назад, наперед тішачись і вимальовуючи в уяві вдячні погляди приреченої на постійне кружляння навколо свого кілочка безсловесної тварини. вона і уявити не могла, яка приємна несподіванка на неї чекає. коза не змінила своєї набутої життєвим досвідом поведінки і тоді, коли я підійшов . тепер я розумію: вона була набагато хитріша за мене й не така вже зобиджена долею, як уявлялося мені — довірливому й наївному. підтримуючи однією рукою круг, щоб він не зсунувся, я другою спробував розв'язати вузол на кілку — до кози наближатись я побоювався. потім здогадався, що вирвати його із землі буде значно простіше. козу зацікавили мої дії, і вона спідлоба позирала на мене
