Послугуйте нині спільно один одному з любові, на єднаючому хлібі запізнайте радість слова. Материнське в нас — довічне, як довічні ми у хлібі. І зросте з рукоположин щедра гілка середлітня, щедра пагоном відвертим, що вербою проречеться. Це і буде узголів’ям ластівкам на раювання, потім сяде рій-заблука, перемите медом листя, ляже дерево на руки чистим снігом волокнистим, кільцюватиметься пам’ять в думах ваших з кожним роком, і просвітить жаром сміху мед крапчастий змерхлі щоки.
0,0(0 оценок)
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota
Оформи подписку
