Ці дуби, що небо підпирають, певне, ще Батия пам*ятають. Надворі було так тихо, що навіть шелест листя здавався великим шумом. Хоч земля вся укрита снігами,моє серце в цвіту. Досить складно людині, коли вона не має ніякої точки опори. Залишалася одна особа, яка не припиняла мене підтримувати. Варто пам*ятати, що традиції прикрашають життя. Хоч як мене не просіть, я не можу писати вірші. Так вийшло, бо створене власними руками дороге. Мабуть, почну писати, як велить чисте сумління.
0,0(0 оценок)
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota
Оформи подписку
