велосипедист, що рухається проїзною частиною, є повноправним учасником дорожнього руху! він, відповідно, зобов'язаний знати й дотримуватися правил дорожнього руху. велосипедист може здійснювати будь-які маневри, не заборонені правилами. маневри на проїзній частині мають бути передбачуваними й зрозумілими іншими учасниками дорожнього руху.
вимоги до велосипедистів, що рухаються по проїзній частині
1. рухатися по проїзній частині на велосипедах дозволяється особам, що досягли 14-річного віку.
2. велосипед повинен мати справні гальма, звуковий сигнал, бути обладнанимсвітловідбивачами: спереду білого, позаду червоного, по боках жовтогарячого кольору.
3. велосипедисти повинні рухатися по велодоріжках, а якщо їх немає — по крайній правій смузі проїзної частини, в один ряд (також можна їздити по узбіччю (* узбіччя — виділений конструктивно або суцільною лінією дорожньої розмітки елемент автомобільної дороги, що прилягає безпосередньо до зовнішнього краю проїзної частини, розташований з нею на одному рівні й не
призначений для руху транспортних засобів, крім випадків, передбачених правилами дорожнього руху. узбіччя може використовуватися для зупинки й стоянки транспортних засобів, руху пішоходів, мопедів, велосипедів (за відсутності тротуарів, пішохідних, велосипедних доріжок або у випадку неможливості пересуватися по них ), не заважаючи пі.
виїжджати з крайньої правої смуги можна для виконання об’їзду перешкод (припаркованих машин, ям тощо).
4. якщо велосипедна доріжка перетинає дорогу поза перехрестям, велосипедистимають поступитися дорогою іншим транспортним засобам, що рухаються по дорозі.
5. для руху по проїзній частині колони велосипедистів мають бути розділені на групи (до 10 велосипедистів у групі) з дистанцією 80–100 м між групами. велосипедисти у групах повинні їхати один за одним, щоб не заважати іншим учасникам дорожнього руху.
6. під час руху по проїзній частині, перед зупинкою, перестроюванням,
поворотом або розворотом велосипедисти зобов'язані подавати попереджувальні сигнали:
• поворот або перестроювання праворуч: витягнута права рука (мал. 1);
• поворот або перестроювання ліворуч: витягнута ліва рука (мал. 2);
• зупинка: піднята догори будь-яка рука
Влітку я з друзями часто вибирались на природу. Ми брали із собою їжу, влаштовували пікнік. Потім усі грали в м*яча, а я лежала гала за красою природи.
Яке ж тут усе гарне! Блакитна вода річки виблискує на сонці. Хвилі припливають до берега, розбиваються. Так знову і знову. По річці плавають дикі качки. Вони перегукуються між собою. Над водою літають різні пташки, які на секунду спускаються до води, хапають проворними дзьобиками якусь комашку чи черв*ячка і піднімаються в небо.
А наскільки ж чудове тут небо! Воно таке мінливе и незалежне. Спочатку небо здавалось мені блакитним, але потім я розгледіла білі хмаринки. Вони були схожі на різні фігурки. Он хмаринка схожа на коника, там - на квіточку, а ще далі на грушу. Яскраве сонце сліпило мені очі, і я відволіклась.
З іншого боку навпроти річки росли дерева. вони спокійно стояли, ніи насолоджуючись таким чудовим літнім днем. Від найменшого подиху вітру їхні гілочки коливались.
Знизу у травичці я побачла ягідки брусниці і чорниці. Присівши, щоб зірвати їх, мій погляд зупинився на чомусь маленькому та чорненькому. Підійшовши ближче, я зрозуміла, що це був їжачок. Відразу ж мені захотілось взяти його на ручки, крикнути друзям, щоб підбігли сюди. Але все-таки я вирішила не турбувати маленького їжачка і мовчки гала за ним. Він проворними лапками рухався прямо на мене, напевно - мене не бачив. Я зрозуміла, що їжачок повзе до ягідок, і встигла роздивитись його маленьку мордочку з чорними очками та довгеньким носиком.
Відірватись від цього маленького чуда мене змусили друзі. Вони вже досхочу награлись у м*яч, і ми вирішили йти додому.
Усі розмовляли, вселились, а я йшла і думала про цю красу природи. Тож давайте берегти її, щоб і наші діти змогли побачити все те, що бачили ми!
